Нові твориУ кмітливості вороні не відмовиш (твір-розповідь з власного досвіду)
Як відомо, ніколи миролюбний ворон не був викритий «у розбої». Але найближчі його родичі - ворона сіра - має погану репутацію. Розорює гнізда птахів,качок, чайок, лисух. Нема птаха хитрішого і підступнішого, ніж ворона сіра. Особливо вона шаленіє, коли вигодовує пташенят. Цю ворону неважко впізнати. Пташка приємного сірого кольору, а голова, шия, крила і хвіст - чорного. Цорні дзьоб і лапи. Ворона - чудовий будівельник, хоч ніяких спеціальних навчальних закладів, звісно, не закінчувала. Гніздо вона будує з гілочок різної товщини, надійно зліплює одну з одною. Гнізда ворона вистилає великою кількістю вовни. Для цього вона вирушає до ферми, де живуть кози, і там знаходить чимало потрібного їй матеріалу для гнізда.
Ворона - справжній гурман. У її меню - комахи, ящірки, жаби і навіть риба. Відмовляється і від насіння бур’яну. Але є у сірої ворони особливі ласоші - волоський горіх. Він росте і в місті. На нашій присадибній ділянці чотири горіхових дерева сорту «Ідеал».Сподіваюсь, волоський горіх відомий всім. Його смачне поживне янтарне зерно надійно заховане в броню шкаралупки. Мені подобається спостерігати, як ці плоди поступово дерев’яніють, набувають приємного світло-сірого кольору і варто з’явитися на плодах першим тріщинкам, які свідчать про те, що настав час збирати врожай, ворони тут як тут. Ми з батьками увесь час перебувати на вулиці, зрозуміло, не можемо. Ось ворони і відчувають себе господарями будь якої пори року. Цікаво спостерігати, як вони розправляються з горіхом. Зривають і летять з ним до асфальтового шляху, за п’ятдесят метрів від нашого будинку і кидають горіх на асфальт. Вороні в наполегливості і терпінні не відмовиш. Вона, кидає горіх по кілька разів, поки той не розіб’ється. Ворона спускається на асфальт, бере плід у дзьоб, злітає вгору і знову кидає. Доречно згадати про ворону з байки Крилова, що впустила сир і втратила здобич назавжди. Але ворона з байки дурна, піддалася на хитроші лисиці, а наша ворона свого не проґавить. Коли, нарешті, горіх розколюється, вона неквапно викльовує зі шкаралупи горіх, а потім знову вирушає збирати врожай. Деякі горіхи вона залишала цілими,затягуючи про запас у свої комори, але шукати їх нам не спадало на думку - Є чого! - шукати горіхи!
Звісно, ворони залишали нам деяку частину врожаю волоських горіхів, але не шкода - з птахами теж треба ділитися.
Сподобався твір?. Це не складно, зате не втратиш!