Твір за оповіданням Джеральда Даррелла «Балакучі квіти»

Твір розміщено в Твір з літератури 5 клас від Tvir в Пятница 19 ноября

Епіграф до уроку:
Мене змалку люблять всі дерева
І розуміє бузиновий Пан,
Чому верба, від крапель кришталева
Мені сказала «Здрастуй!» крізь туман.
Чому ліси чекають мене знову,
На щит піднявши сонце і зорю.
Я їх люблю. Я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю.
Ліна Костенко

«Природа — це чарівний світ, що оточує наше буття. Щастя бути з природою, бачити її, розмовляти з нею», — говорив відомий письменник і мислитель Лев Толстой. І це дійсно так. Адже природа — це радість, ніжна і велична, це краса, ні з чим не зрівнянна і нічим не замінна. Кожна людина намагається зрозуміти її, збагнути велич оточуючої могутньої краси, поріднитися з нею. А деяким вдається так близько підійти до таємниць природи і зрозуміти їх, що, вдячна, вона щедро ділиться з такими людьми найпотаємнішим. Серед щасливців — і письменникинатуралісти, котрі зуміли розповісти про все живе з такою правдивістю і захопленням, що запам’яталися своїми творами багатьом поколінням читачів.

А чи любите ви квіти? Чому? Квіти — це усмішка сонця, що дарує радість, переповнюючи нею душу. Коли думаєш про квіти, в уяві, як у веселому хороводі, кружляють троянди і гвоздики, маки і ромашки, гладіолуси і тюльпани, хризантеми і фіалки. Квіти, милі квіти, як багато важите ви у нашому житті, як прикрашаєте його! Ви пробуджуєте прекрасні почуття, бо ви — сама досконалість. Яким бідним і сумним став би світ без вашої витонченої краси! А світ квітів — ніжний і яскравий, вибагливий і надзвичайно прекрасний.

А що ж означає саме слово «квітка»? Слова «цвіт», «квіт», «квітка» прийшли з праслов’янської мови від слова «свет» (сиеїь), тобто «сіяння», «блиск», а в праслов’янську мову — з індоєвропейської що означає «СВІТИТИ», «СІЯТИ». Хіба це не чудово — «цвіт» від «світла»! І справді, своєю красою, ДИВНИМ ароматом, яскравим святковим вбранням квіти освітлюють, осяюють наше буденне життя, роблячи його прекрасним! Кожний народ посвоєму сприймає красу, але є краса, котра сприймається усіма — це краса квітів. Таємничий і чудовий світ квітів. І кожна квітка, кружляючи у хороводі поряд з іншими, має своє призначення і свою таємницю. Таємничу мову квітів знає поет Дмитро Білоус.

Що каже свіжих квітів жмутик? Про що їх мова непроста? Верба — одвертість, айстра — смуток, Лілея біла — чистота. Конвалія — любов таємна, Мак — юний цвіт, що не згаса. Лавр — завжди успіх, слава певна. А мальва — холодність, краса. Дзвіночок польовий — то вдячність, Троянда — то любов свята. Нарцис — то горда необачність, Волошка — ніжність, простота. Саранка лілія — сміливість, Півонія — життя сто літ, Фіалочка — сором’язливість, Любов минуща — первоцвіт. Ми любим квіти дарувати, Й коли настане слушний час — Все те, що хочемо сказати — Букетик висловить за нас.

Народилася ця казка в Англії. Феї, не маючи колисок для своїх малюків, кладуть їх на ніч у квіти тюльпанів, і вітер колише малих дитинчат до самого ранку. Одного разу господиня вирушила вночі з ліхтарем до свого саду, де росло безліч тюльпанів, і побачила в них
кілька заснулих чарівних малят. Вона так захопилася чудовим видовищем, що вирішила посадити у саду ще більше цих квітів, щоб поселити в них усіх малюків до вколишніх чарівниць. Спочатку феї хвилювалися, щоб ця незнайома жінка не вчинила якогось зла їхнім малюкам, але потім, дивлячись, з якою любов’ю вона ставиться до них, заспокоїлись і, прагнучи віддячити за турботу, надавали її тюльпанам найдивовижнішого забарвлення й чудесного запаху.

Від сивої давнини крізь століття дійшла до нас ще одна легенда про тюльпан. Люди вважали, що у золотистому пуп’янкові жовтого тюльпана було заховане щастя. До нього ніхто не міг дістатися, бо не було такої сили, котра змогла б відкрити цей пуп’янок. Але одного разу лугом йшла молода мама з дитиною. Хлопчик вислизнув з рук матері і з дзвінким сміхом підбіг до чудової квітки. Трапилося диво — золотистий тюльпан розкрився. Безтурботний дитячий сміх зробив те, ЩО не змогла зробити найбільша сила. З тих пір дарувати тюльпани — означає дарувати щастя.

У троянди цікава історія. А знаєте ви, що її запах у Індії вважався таким приємним, що індійські правителі влаштовували у своїх чудесних садах уздовж рівчачки з трояндовою водою, аби аромат квітки наповнював усе довкола. Розповідали, що троянда була призначена самим Всевишнім правителькою всіх квітів, і була вона тоді білою з гострими шипами, що оберігали її. За легендою, коли соловейко побачив цю чарівну нову царицю квітів,’то був так заворожений її красою, що в захопленні, притис троянду до своїх грудей, Але гострі колючки, мов кинджали, вп’ялися йому в серце, і яскравочервона кров бризнула з люблячих грудей нещасного й зросила собою ніжні пелюстки дивовижної квітки. Ось чому троянди мають всі відтінки кольорів від білого до червоного.

Римляни вірили, що троянда вселяє в серце мужність, і тому замість шоломів надягали на воїнів вінки з троянд і на щитах вирізьблювали зображення цієї квітки. У разі перемоги вони прикрашали вінком з троянд голову переможця, а у будинках прикріпляли над столом гілку троянди як символ того, що висловлене під трояндою назавжди залишиться втаємниченим. З тих пір уживають вислів «суб роза диктум» — я сказав тобі під трояндою, тобто під великим секретом, висловлене повинно залишитися таємницею.

Немає квітів красивіших і ароматніших за троянди. Знаючи це, французи створили театр троянд, де йдуть п’єси, героями яких є квіти, у першу чергу троянди. У паризькому розарії зібрані майже всі види троянд, які існують у світі. Серед них є сорт під назвою «Тисяча красот», тому що кількість різних його кольорів та відтінків сягає тисячі.

Цікавою є легенда, у якій фіалка — це маленька чудова дівчинка, що грає на скрипці. Чарівні звуки її скрипки може почути кожен, хто має ніжне любляче серце і добрий, покірливий характер. За іншою легендою, фіалка — це вдячні сльози Адама, який дізнався, що Бог простив йому гріхи. Вінки з фіалок одягали на голови діткам, яким виповнилося три роки, ніби говорячи, що проминув безтурботний, найрадісніший час їхнього життя.

У першу неділю березня День фіалки святкують німці. Лілія отримала свою назву від давньогалльського слова «лі»"лі», що означає «білийбілий». Саме у давній Галлії зародилася легенда про чарівну Мелінду і болотного царя, який підступно, захопив красуню у глибину трясовини, З тих пір на тому місці, де зникла дівчина, з’явилися чудові білосніжні квіти з жовтою серцевиною. Це водяні лілеї, які на давній мові квітів означали «ти ніколи не повинен мене обманювати». Але найкращою вважають лауенбурзьку лілію, або королівську.
Якщо квіти — це живі істоти, які мають свою вдачу, можуть розмовляти, співати, і навіть танцювати, було б, мабуть, жорстоко зривати їх бездумно, складаючи букет. Бо зірвана жорстоко квітка — це втрачена таємниця чудового життя краси.

Я зірвав квітку,
А вона зів’яла,
Я спіймав жука,
А він помер
У мене на долоні.
І тоді я зрозумів,
Що доторкнутися до краси
Можна тільки серцем!

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Твір за оповіданням Джеральда Даррелла «Балакучі квіти». Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2021 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru