Я дуже люблю свого кота Халимона. Він не ангорський і не сіамський, а просто український кіт - сірий з чорними смугами та з білими лапами. Він дуже спокійний, любить муркотіти, він муркоче на всю кухню, особливо коли я смажу рибу чи м’ясо або коли мама приносить ковбасу.  І танцювати він любить, і високо підстрибувати вгору, особливо коли треба дістати шматок ковбаси. Якось ми з Халимоном пішли на прогулянку, і щойно вийшли з будинку, як побачили, що на нас біжить велетенський пес, висолопивши язика, а за ним його хазяїн з повідцем і кричить:

• - Забери свою кішку, бо мій Рекс зараз поснідає нею і не подавиться.
• Не встигаю я отямитися, як бачу, що цей собака тікає щодуху, ще й скавчить, а за ним - мій Халимон. Дядько істерично заверещав:
• - Забери свою скажену кішку! Бідолашний Рексик! Вона ж йому очі видряпає!
• Тим часом собака, підібгавши хвоста, відбіг уже далеко, а Халимон, дуже гордий, задерши хвоста, йшов до мене.

Хазяїн побіг здоганяти собаку, а мені показав кулака і сказав, що таким скаженим кицькам не можна гуляти без намордника. Ми ще довго стояли біля будинку й дивились услід собаці та його хазяїну. Халимон був дуже задоволений собою, а я раділа з того, шо в мене такий гарний і сміливий кіт. В нагороду за це він вдома отримав чималий шматок ковбаси.

 

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Твір-розповідь про випадок з життя Про безстрашного Халимона. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

Твір-роздум (мініатюра): Чому я хочу стати вчителем

«Хто такі ледарі?»

Мій товариш Сіма Іволгін (допис у газету)