Твір-опис природи Ніч біля ріки
Ми на березі ріки. Приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Сонце, розфарбувавши захід у багряні кольори, не може намилуватися красою навколишньої природи. Але от і воно залишає свої володіння. Усе вщухає. Невгамовний коник тріскотить ще в траві, але незабаром і він замовкає, і все занурюється в морок ночі. Пташка, що спізнилася у своє гніздо, безшумно пролітає в пітьмі. Взагалі, не так уже й темно! Хто розкидав ці зірки по небосхилу, хто повісив цей місяць, хто розсіяв морок ночі? Світлячки в траві й у небі, вони висвітлюють дивним блиском смарагдову траву. Видно, як риби юрбляться біля відбитка місяця у воді і як раптом кидаються вбік, чогось злякавшись. Аж ось з’являється величезна зубаста щука, вона ще не заснула і так налякала рибок.
Літня ніч дуже коротка, і ми, захопившись цікавою розмовою, незчулися, як вона минула. Починався світанок. Величезне сонце показалося на сході й освітило луки, поля і ліси. Цю ніч, що ми провели на річці, я не забуду ніколи.
Сподобався твір?. Це не складно, зате не втратиш!