Твір на вільну тему: Дякую, мамо, за життя

Твір розміщено в Твори на морально-етичні теми від Tvir в Понедельник 28 февраля

Велика чарівна країна, з якої приходять всі люди, і в яку ніколи не можна повернутися назад, носить назву Дитинство. Той, хто дарує нам в тій країні тепло і ласку найбільш дорогою у світі людина — Мати. Це вона береже, пестить, ростить свою дитину. Її любов має початок і не має кінця. З давніх часів люди славили материнську любов, низько схиляючи голову перед світлим її помислом. Не дивно, що в усній народній творчості існує безліч легенд про матерів. Одна з них розповідає про те, як троє братів будували фортецю і ніяк не могли її закінчити. Аж ось вищий голос їм сказав, що в стіну необхідно замурувати того, хто перший принесе їм сніданок на наступний день. Старші брати попередили своїх дружин, а молодший нічого не сказав. Другого дня дружина найменшого брата годувала немовля. А мати збиралася нести сніданок. Невістка зупинила її, віддала немовля і пішла. Обняв найменший брат свою дружину і віддав мулярам. Спочатку вона подумала, що з нею жартують. Але потім, коли все зрозуміла, почала просити, аби їй залишили два віконечка: одне для грудей, щоб годувати малюка, поки він підросте, а друге для очей, щоб бачити його. Так жила вона рік, поки вигодувала немовля, а потім скам’яніла. Тільки мати нічого не пошкодує для своєї дитини. Вона віддасть заради нього все: і здоров’я, і силу, і навіть життя.

Світлий материнський образ ми зустрічаємо в легендах і переказах, думах і піснях, у багатьох творах О. Довженка, Б. Олійника, В. Симоненка, А. Малишка, Ліни Костенко. Навіть дорослі діти залишаються для матерів дітьми. А мати, виконавши свій святий обов’язок, йде в небуття. Батьки і онуки в поезії «Мати» Б. Олійника надзвичайно важко переживають розлуку з матір’ю і бабусею. Для них це дуже болючий розрив, якому вони, однак, нічим перешкодити не можуть. Мати відходить від них спокійно, з почуттям виконаного обов’язку. Вона віддала дітям і онукам все, що могла віддати:

  • Вона усміхнулася, і красива і сива, як доля,
  • «Залишайтеся щасливі», — і стала замисленим полем.
  • На цілу планету, на всі покоління і віки.

У поезії Б. Олійника «Ялинка» ліричний герой приходить до думки про рішучого поховання власного духовного очищення, він повертається до матері, у світ свого дитинства: «І ми повертаємося … до вічної казку … до матерів». Повернутися до казки, до матері, — це повернутися у світ дитинства, повернутися до духовної чистоти.

Материнської любові і печалі, відданості і величі присвятив свій вірш «Пісня про рушник» А. Малишка. За допомогою виразних поетичних деталей поет розкриває красу душі матері: «ночей не доспала», «рушник вишиваний на щастя, на долю дала», «неневерная материнська ласкава усмішка».

  • Мамині руки … Ні, мабуть, такого, чого б вони не вміли. А ще її очі … Вони постійно освітлені з середини м’яким живим сяйвом, і є ніби дивись, предметним вираженням її душі. Це погляд самої щирості, самого добра, самої любові.

Незабаром ми закінчимо школу і переступимо батьківський поріг, але завжди в радості і печалі з нами будуть ласкаві мамині очі.

 

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Твір на вільну тему: Дякую, мамо, за життя. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2020 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru