Я часто люблю роздивлятися глобус. На ньому позначено багато країн, але тих, які я дуже люблю, немає на жодній карті. Серед них і Країна Пестливих Слів. Хто з нас не полюбляє мандрувати нею? Тут і дитині, і дорослому завжди приємно і легко. Тут ніхто ніколи не лається, а, навпаки, зустрічає тебе особливо тепло та лагідно. Там я розмовляю із своєю бабусечкою. Матусенька і татусь допомагають мені розв’язати складні задачі. Сестричка і братик кличуть до себе погратися. У лісочок підеш - грибочків збереш. А навколо пташечки співають, соловейко десь витьохкує. Листочки шепочуть мені про свої сни. Ніжні квіточки хитають своїми тендітними голівоньками. Невеличка стежинонька веде мене до маленької річечки. Водичка тепла, бережечки порослі зелененькою травичкою. Вербиченька розпустила до водички свої вітоньки-косички. На небі ні хмариночки. Мені так любо, приємно. Та треба вертатись додому. Вдома донечку стрічає матуся. І я вже наяву в Країні Пестливих Слів.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Твір-мініатюра Країна пестливих слів. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

Душа народу в пісні «української Сафо»

Навчальний переказ

Колискова пісня в житті дитини