Толстой: поет і мораліст

Твір розміщено в Зразки шкільних творчих робіт від Tvir в Вторник 19 марта

Який із двох Толстих, поет чи мораліст, завоював більшої популярності у Європі, було б нелегко визначити. Безсумнівно, у разі, що через поблажливу посмішку буржуазної публіки над геніальною наївністю яснополянского старця прозирає почуття своєрідного морального задоволення: знаменитий поет, мільйонер, одне із «нашого середовища», більше: аристократ – за моральними спонуканням – носить косоворотку, ходить у личаках, коле дрова. Тут хіба що деяке спокуту гріхів цілого класу, цілої культури. Не заважає, звісно, кожному буржуазному ковпаку оцінювати Толстого згори донизу і навіть трохи сумніватися у його повної осудності.

Так, відомий Макс Нордау, жодну з тих панів, які філософію старого чесного Смайльса, приправлену цинізмом, переряжают в клоунське вбрання недільного фейлетону, відкрив – зі своїми настільним Ломброзо14 в руці – у Лева Товстому бачимо всі ознаки виродження. Для цих крамарів божевілля починається там, де припиняється бариш.

Але дивляться на нього коштує його буржуазні шанувальники підозріло чи іронічно, чи прихильно, для них однаково – психологічна загадка. Якщо залишити осторонь пару учнів художника і пропагандистів – них, Меньшиков, грає тепер роль російського Гаммерштейна, – доведеться констатувати, що протягом останніх 30-ти років свого життя Толстой-моралист завжди стояв цілком самотньо. Воістину трагічне становище проповідника у пустелі… Весь при владі своїх земельно-консервативных симпатій, Толстой безперестану, невпинно й переможно обороняє свій духовний світ від загрозливих зусебіч небезпек.

Його назавжди проводить глибоку борозну між собою та усіма видами буржуазного лібералізму – й у першу чергу відкидає проти «загальне нашого часу марновірство прогресу». «Чудово, – вигукує він, – електричне висвітлення, телефони, виставки, і все сади Аркадії відносини із своїми концертами й уявленнями, і всі сигари і спичечницы, і підтяжки і мотори; але пропади вони пропадом – але тільки вони, а й залізниці і всі фабричні ситці і сукна у світі, для їх виробництва треба щоб 99/100 людей був у рабстві і тисячами гинули на фабриках, потрібних для цих предметів». Поділ праці збагачує б нас і прикрашає життя? Але він калічить живої душі людську.

Так згине розподіл праці! Мистецтво? Однак справжнє має з’єднувати всіх людей ідеї Бога, а чи не роз’єднувати їх.

Наша мистецтво використовують тільки обраним, воно роз’єднує покупців, безліч в ній брехня. Толстой мужньо відкидає «хибне» мистецтво — Шекспіра, Гете, себе самої, Вагнера, Беклина. Він скидає із себе матеріальні піклування про господарстві, про збагачення і наряджається в селянське сукню, хіба що роблячи символічний обряд зречення культури. Але що ховається для цього символом?

Що протиставляється у ньому «брехні», т. е. історичному процесові? Громадську філософію Толстого ми могли виходячи з його твору уявити — з певним насильством із себе — як наступних «програмних» тез: 1. Не будь-які залізні соціологічні закони виробляють рабство людей, а узаконення.

2. Рабство сьогодення походить від трьох узаконень: про землю, про податях і власності. 3.

Часом не тільки російське, але всяке уряд є установою з метою у вигляді насильства беззаконно найжахливіших злочинів. 4. Істинне соціальне поліпшення досягається лише религиозно-нравственным удосконаленням окремих осіб. 5.

«Щоб позбутися урядів, не треба боротися із нею зовнішніми засобами, а треба тільки брати участь у неї і не та підтримувати їх». Саме: а чи не приймати він звання ні солдата, ні фельдмаршала, ні міністра, ні старости, ні присяжного, ні члена парламенту; б) же не давати добровільно урядам податей, ні прямих, ні непрямих; не користуватися урядовими установами, і навіть грошима держави, ані як платні, ні з вигляді пенсій; р) не захищати своєї власності заходами державного насильства. Якщо з цього схеми видалити, очевидно, окремо стоїть четвертий пункт про религиозно-нравственном вдосконаленні, ми одержимо досить закінчену анархічну програму: першому плані суто механічне уявлення про суспільство як "про продукті злих узаконень; далі формальне заперечення держави й політики загалом і, нарешті, як засіб боротьби, пасивна загальний страйк загальний бойкот. Але видаляючи религиозно-нравственный теза, ми сутності усуваємо єдиний нерв, що з’єднує усю цю раціоналістичну будівництво з її зодчим: із душею Толстого.

Він – за всі умовам його розвитку та становища – завдання в тому, щоб у місце капіталістичного ладу встановити «комуністичну» анархію, суть у тому, щоб охоронити общинно-земледельческий лад «зовнішніх» руйнівних впливів. Як у народництві, і у своєму «анархізмі»

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Толстой: поет і мораліст. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2018 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru