Нові твориТема: Шляхи становлення та творчого пошуку Євгена Маланюка
Якими життєвими принципами керувався Євген Маланюк? Український поет був одним з найвизначніших поетів української діаспори після Першої і Другої світових воєн. Він громив своїх сучасників, ненавидів ворогів свого народу, але ще більше картав «малоросіянство», зрадництво і рабські інстинкти власного народу. В цьому він близький Т. Шевченкові, М. Кулішеві. Євген Маланюк походив із залитих сонцем українських степів. Його рідний Новоархангельськ стояв на берегах річки Синюхи. Родина була не зовсім звичайна, в лінії батька були чумаки, осілі запорожці. Матері майбутній поет завдячував любов’ю до українського мистецтва, батькові - формуванню власного інтелектуального світогляду. У колишньому Єлисаветграді Євген Маланюк закінчив реальну гімназію, де раніше вчилися брати Тобілевичі, М. Кропивиицький та Ю. Яновський. Після закінчення гімназії Маланюк навчався у Політехнічному інституті в Петрограді.
Військова служба Євгена Маланюка. Пізня осінь 1917 року, поручик Євген Маланкж є начальником кулеметної сотні Туркестанського стрілецького полку. Згодом він стає з демобілізованого старшини російської армії вояком і громадянином української держави. А незабаром він - старшина армії УНР, активний учасник великих подій, боротьби за рідну державу.
Українізація у 20-х роках обіцяла появу кращих перспектив для розвитку української культури. Але з наступом сталінізму подальший розвиток української культури диригувався з Москви. Багато творчих сил було переслідувано, дискриміновано й репресовано. Зв’язок з українською літературою на Західній Україні й в еміграції, який у 20-х роках ще більш-менш існував, був насильно перерваний. Після розпаду УНР він 1920 року з тисячами таких, як сам, подався в еміграцію. У таборі для інтернованих українських частин у Каліші Євген Маланкж засновує літературний журнал «Веселка» (1922-1923). Рідні краї він пізніше з болем і жалем згадає на далекій Мораві, бажаючи навіть вмерти, щоб знову вернутись до рідної домівки, де б зустріла його ненька. Згодом хвилі другої світової війни занесли його аж до далекої Аліерики.
У ліричних творах поета - вияв вільної думки, свободи людини й народу, ідей національних і вселюдських. Особливо це стосується літературно-критичної спадщини Євгена Маланюка. Вона постала у вільному світі, у світі без цензури, без «партійної літератури». В епіцентрі Маланюкової поезії є завжди і всюди його рідна Україна. Вона йому ввижається вічно ясною країною антики:
- О моя стелова Елладо, ти й тепер антично ясна!
Хронологічно збірки поезій поета-емігранта виходили вже із 20-х років. Місця їх видань були по всій Європі й Америці: «Стилет і стилос» (Подєбради, 1925 р.); «Гербарій» (Гамбург, 1926 р.); «Земля й залізо» (Париж, 1930 р.); «Земна Мадонна» (Львів, 1934 р.); «Перстень Полікрата» (Львів, 1939 р.); «Вибрані поезії» (Львів-Краків, 1943 р.); «Влада» (Філадельфія, 1951 р.); «Поезії (Нью-Йорк, 1954 р.); поема «П’ята симфонія» (Філадельфія, 1954 р.); «Проїла» (Нью-Йорк, 1954 р.); «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959 р.); «Серпень» Нью-Йорк, 1964 р.); «Перстень і посох» (Мюнхен, 1972 р.).
Щодо стилю Маланкж був неоромантиком, наприкінці схилявся до неокла
сики. До цього спричинились не тільки роки, а й захоплення творами М. Зерова.
Однак Маланкж - поет глибокої думки й вольового напруження. Він ворог ліричної розслабленості.
Особливо імпонував Маланюку М. Хвильовий. У своїй статті про нього поет писав: «Провідною темою його творчості була боротьба з психічним комплексом рабства, рабства спеціально українського». Це стосується й творчості Євгена Маланюка.
До теми «Роман В. Барки «Жовтий князь» - перший в українській літературі твір про голодомор 1933 року» 1. Історична основа роману, як автор її розкриває й пояснює?
Сталіні події голодомору в Україні залишили глибокий слід у душі В. Барки, який сам його тяжко пережив, а потім спостерігав на Кубані в 1933-1934 роках. До його рук потрапив і зшиток записів про трагедію родини Катранників, шо збезпечило достовірність страшних картин штучного голодомору в Україні, автор найбільше прагнув розказати всьому людству болючу правду про радянську тоталітарну систему, яка «пожирає своїх дітей», знищує все на своєму шляху, перетворюючись на «жовтого князя».
Сподобався твір?. Це не складно, зате не втратиш!