Бовари - це я сам.

М. Флобер

Кращим хоронителем традицій критичного реалізму другої половини XIX століття у французькій літературі є Гюстав Флобер, у творчості якого простежується повна відсутність яких-небудь ілюзій про життя, нетерпиме відношення до всіляких спроб накинути романтичний покрив на жорстоку правду дійсності. Творчість Флобера досягає своєї вершини в 50-60-і роки. Це був час Другої імперії, всю мерзенність якої й викрив Флобер у своїх кращих добутках: “Лексикон”, “Мадам Боварі”, “Виховання почуттів”.
Далі весь твір…

Шкільний твір По повістях О. Бальзака “Гобсек” і “Євгенія Гранді”.

Створюючи “Людську комедію”, Бальзак поставив перед собою завдання, ще невідому тоді літературі. Він прагнув до правдивості й нещадного показу сучасної йому Франції, показу реального, дійсного життя його сучасників. Однієї з багатьох тем, що звучать у його добутках, є тема згубної влади грошей над людьми, поступової деградації душі під впливом золота. Це особливо яскраво відбито у двох відомих творах Бальзака - “Гобсек” і “Євгенія Гранді”. Твору Бальзака не втратили своєї популярності й у наш час. Вони популярні й серед молодих читачів, і серед людей старшого віку, що черпають у його добутках мистецтво розуміння людської душі, що прагнуть розібратися в історичних подіях. І для цих людей книги Бальзака - теперішня комора життєвого досвіду.
Далі весь твір…

Шкільний твір По повісті О. Бальзака “Гобсек”.

Образ скупаря й накопичувача не новий у світовій літературі. Схожий тип зображений у драмі - “Венеціанський купець” В. Шекспіра й у комедії “Скупий” Ж. Б. Мольєра. До створення образа Гобсека автора привели спостереження над життям буржуазного суспільства, окремі моменти повести автобіографічні. Герой Бальзака вчиться на факультеті права в Сорбонне й працює клерком у конторі стряпчого, де довідається багато чого із практики грошових відносин. У своїй повісті Бальзак зіштовхує дві філософські точки зору, два погляди на життя: Гобсека й Дервиля. От точка зору Гобсека: “Із всіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб коштувало людині гнатися за ним. Це… золото. Щоб здійснювати наші примхи,  але час, потрібні матеріальні можливості й зусилля. У золоті все втримується в зародку, і всі воно дає в дійсності”. По-іншому мислить Дервиль: “Так невже все зводиться до грошей?” І в його словах: “Життя й люди вселяли мені в цю хвилину жах” ми почуваємо, що Дервиль не приймає філософію Гобсека.
Далі весь твір…

У своєму розумінні мистецтва й ролі художника Стендаль ішов від просвітителів. Він завжди прагнув до точності й правдивості відбиття життя у своїх добутках. Перший великий роман Стендаля, “Червоне і чорне”, вийшов в 1830 році, у рік Липневої революції. Уже його назва говорить про глибокий соціальний зміст роману, про зіткнення двох сил - революції й реакції. Епіграфом до роману Стендаль взяв слова Дантона: “Правда, сувора правда!”, і, випливаючи йому, письменник в основу сюжету поклав щиру подію. Назва роману підкреслює й основні риси в характері Жюльена Сореля - головного героя добутку. Оточений ворожими йому людьми, він кидає виклик долі. Відстоюючи права своєї особистості, він змушений мобілізувати всі засоби на боротьбу з навколишнім його миром. Жюльена Сорель - виходець із селянського середовища. Це визначає соціальне звучання роману. Сорель, різночинець, плебей, хоче зайняти місце в суспільстві, на якому він не має права по своєму походженню. На цьому ґрунті й виникає боротьба із суспільством. Жюльена сам добре визначає зміст цієї боротьби в сцені на суді, коли він говорить своє останнє слово: “Добродії! Я не маю честі належати до вашого класу, У моїй особі ви бачите селянина, що повстав проти низовини свого жереба… Але навіть якби я був винний, це однаково. Я бачу перед собою людей, не схильних почути почуттю жалю… і бажаючих покарати в мені й раз і назавжди злякати цілий клас молодих людей, які народилися в низах… мали щастя одержати гарне утворення й дерзнути примкнути до того, що багатії гордо йменують суспільством”.
Далі весь твір…

Учнівський твір По романі Стендаля “Червоне й чорне”.

Ах, яка доля різнотонна! Чи то червона? Чи то чорна? Він у долі своєї не покається, Він у ній навіть не зможе покаятися Він зуміє встигнути небагато: Обірветься життя дорога Червоною загравою на гільйотині…. Боже! Дай хоч любові відтепер! Морозний зимовий ранок. Білий сніг. Ах, якщо б він не станув до Нового року! Адже на Новий рік завжди чекаєш чуда, нехай самого маленького! Сніг під Новий рік у нас -це теж чудо! Але я розумію, що Новий рік наступить, навіть якщо снігу не буде, тому спрямовуюся на ринок за новорічними покупками. І скоріше по звичці, чим із цікавості, я зупиняюся в книжкових рядів. І чого тут тільки немає! На різний смак, на різні кольори: від всіх і вся Анжеліки до кримінальних одкровень убивць і злодіїв! До свого нещастя, я привертаю увагу продавця, і він із чіпкістю піраньї починає  мене  “поїдати”:
Далі весь твір…