Твір по повісті О. С. Пушкіна “Капітанська дочка”. Олексій Швабрін - один з героїв повісти “Капітанська дочка”. У Білогірську міцність цього молодого офіцера заслали за дуель, на якій супротивник Швабрина був убитий. При знайомстві Швабрина із Гриневым обертає на себе увага те, що Олексій ставиться до мешканців міцності із презирством і зарозумілістю. Швабрин зближається із Гриневым для того, щоб “побачити нарешті людську особу”. Однак не тільки зарозумілістю визначається характер цього героя. Автор характеризує Швабрина як цинічної порожньої людини, здатного оббрехати дівчину тільки через те, що вона відмовила йому у взаємності. Швабрин робить ряд підлих учинків, які характеризують його як низької людини, здатного на зраду, боягузтво, зрадництво. Гринев і Швабрин улаштовують дуель через дочку коменданта, і, скориставшись неуважністю Гринева, Швабрин ранить його. Список подальших учинків Олексія вінчають, сцени штурму й узяття Білогірської міцності. Зрозумівши, що облоги погано укріпленої міцності не витримати, Швабрин переходить на сторону Пугачова.
Далі весь твір…

Білогірська міцність перебувала вдалечині від тодішніх культурних і політичних центрів, однак і до її докотилася хвиля пугачевского бунту. Невеликий гарнізон прийняв нерівний бій. Міцність упала. Омелян Пугачов учиняє свій “імператорський” суд, тобто безжалісно розправляється з беззбройними людьми. Саме цей момент у повісті є ключовим для порівняльної характеристики двох героїв “Капітанської дочки” - Гриньова й Швабрина.Гринев одержав виховання в сім’ї відставного військового  сам став офіцером, Петруша - м’який і совісний юнак, самих райдужних мріянь. Для нього верх людського благополуччя - служба у гвардії. Однак саме життя розсіює його ілюзії. Після карткового програшу Зурину Гриньов випробовує сором. зустріч, що відбулась незабаром, з вожатим показує, що Петруша - гарна людина. Незважаючи на вмовляння Савеліча, Гриньов дарує вожатому заячий тулупчик зі свого плеча. Служба в Білогірській міцності виявилася необтяжливої, Петруша закохується в дочку коменданта Машу Миронову. Закоханість робить Гринева поетом. Своїми віршованими пробами Петруша ділиться з Олексієм Швабріним - молодим офіцером, засланим у міцність за участь у дуелі. Виявляється, Швабрін теж був закоханий у Машу, але одержав відмову. Швабрін намагається очорнити дівчину в очах Гринева, і той викликає його на дуель. Петруша одержує від свого колишнього друга легку рану. Але навіть і після цього Швабрін продовжує заздрити Гриньову, адже Маша і її батьки дбайливо доглядають за пораненим юнаком. Однак незабаром Швабрін одержує можливість помститися.
Далі весь твір…

Твір по повісті А.  С. Пушкіна “Капітанська дочка”. Історія Росії повна спогадів про народні хвилювання, іноді глухих і маловідомих, іноді - кривавих і оглушливих. Одним з найбільш відомих таких подій є повстання Омеляна Пугачова. Олександр Сергійович Пушкін серйозно цікавився російською історією. Серед його історичних робіт найбільш відома “Історія Петра” і матеріали про пугачовщину. Дивно, що сухі й точні звіти хронікерів стали основою для створення багатого історичного полотна - знаменитої повісті “Капітанська дочка”. Пушкіна надзвичайно займала особистість Омеляна Пугачова, що очолило народне повстання в другій половині XVIII століття.
Далі весь твір…

Твір по повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”. О. С. Пушкін звертався до особистості Пугачова двічі: коли працював над документальною “Історією пугачевского бунту” і коли писав “Капітанську дочку”. Повість була написана в 1836 році, а “Історію” Пушкін закінчив на два роки раніше. Поет працював по найвищому дозволі в закритих архівах, уважно вивчив документи, що відносяться до пугачевского бунту. Омелян Пугачов в “Капітанській дочці” - людина  неоднозначна, але, безсумнівно, неординарна. Відношення Пушкіна до стихійних народних повстань було складним. Гіркі слова (”Не приведи господь бачити російський бунт, безглузд і нещадний”) коштують багатьох томів досліджень, присвячених слов’янському менталітету. Пушкін прозорливо вказав на дві характерні риси селянських рухів: відсутність довгострокової мети й звірину жорстокість. Безправ’я, нерозвиненість, убоге життя не можуть породити організованого, планомірного опору. Ватажки народу відрізняються завзятістю, широтою характеру, безстрашністю. Такий пушкінський Пугачов, що проголосив себе Петром III. Коли його попереджають, що на бунтівників націлені пушки; він глумливо відповідає: “Хіба пушки на царів ллються?” Він притягає любов народу своїм буйством і молодецтвом, а найбільше - мрією про волю. Не дарма відкриваються назустріч його війську ворота міцності. А поруч із цим - жорстокість, масові страти, часто безглузді. “Злодієм і розбійником” називає його комендант міцності Миронов. Йому властиві риси авантюриста. Він не обманює себе, хоча лукавить із навколишніми, називаючи себе царем, а Гриньову, що глибше всіх його зрозумів, говорить: “Гришка Отрепьєв над Москвою адже царював”. . Найбільше ж у ньому залучає могутня вільна натура, який тісно в тім “мундирі”, у який його одягла доля. Розповідаючи Гриньову про орла й ворона, він видає своє таємне бажання: прожити життя хоч коротке, але яскраве, не “харчуючись мертвечиною”, а “напившись живої крові”.
Далі весь твір…

Повість А. С. Пушкіна називається “Капітанська дочка“, але саме Машу Миронову можна назвати другорядною діючою особою. Сюжетна напруга повісти тримається на трьох опорних крапках. Це образи Швабрина, Гриньова й Пугачова, що своїми вчинками став своєрідним “проявником” справжньої натури персонажів, гірших рис Швабрина й кращих - Гриньова. Пугачов в “Капітанській дочці” схожий на героя козацьких пісень і билин. Він з’являється спочатку як якась загадкова фігура, а потім розростається й заповнює собою весь простір оповідання. Незрозуміла людина веде таємничі розмови з хазяїном постоялого двору, більше схожого на розбійницький притулок. Він - чи те випадковий каторжник, чи те пияк (”заклав кожух у целовальника”, тобто за горілку). Але “вогненні очі”, що притягають увагу, видають людину неабиякого. У пророчому сні Гриньова читач уже одержує натяк на складність і силу образа (звірство, хитрість і несподівана пестливість і широта душі - про все це ми довідаємося після).
Далі весь твір…