Шкільний твір По романі Г. Белля “Очами клоуна”. Німецький письменник Генріх Белль, лауреат Нобелівської премії в області літератури 1972 року, - дуже цікава фігура. У його творчості помітний вплив російської літератури, зокрема Достоєвського, а також вплив Чарльза Діккенса. Інтерес до “маленької людини” - те, що відрізняє Белля від багатьох сучасних європейських письменників. У кожному зі своїх добутків автор досягає вершин психологічного аналізу. Один з найцікавіших романів Генріха Белля - “Очами клоуна”. Дія в добутку триває всього два дні. Роман являє собою монолог головного героя - Гансу Шніра. Ця людина за професією клоун, і це одночасно допомагає й заважає йому жити. Ганс - гарний психолог, йому зрозумілі мотиви людських учинків.
Далі весь твір…

Творчість Рея Бредбері - один з дивних проявів американської культури сучасності, цього складного конгломерату, у якому вигадливо й суперечливо перемішалися заколотники із мракобісами, провісники добра з апологетами насильства, талант із вульгарністю. Бредбері - видатний майстер слова, визнаний стиліст, тонкий психолог, проникливий лірик, але точніше всього - мудрий казкар, що з’єднав у собі проникливість старійшини, що знає ціну людським словам і справам, із захопленим поглядом дитини, що вперше побачив ніжні і ясні фарби світанку. Розвівайся Бредбері - автор багатьох книг, що зумів перетворити в справжнє мистецтво фантастику, ту саму фантастику, що деякі й дотепер уважають літературою другого сорту, що не заслуговує серйозного відношення. Імовірно, він уступає таким гігантам, як Хемінгуей, Стейнбек, Фолкнер в обґрунтованості й глибині дослідження західного суспільства, але в чомусь він і бачить їх, тому що насмілюється глянути за обрій, щоб спробувати розглянути, куди ж ідуть рейки сьогоднішнього соціального розвитку.
Далі весь твір…

Шкільний твір По романі Р.  Бредбері “451° по Фаренгейтові”. Персонажі Р. Бредбері - одинака, що кидаються в безнадійну сутичку, прагнучи не стільки перемогти, скільки затвердити своє людське достоїнство.  Любов до людини, ненависть до всього йому ворожому - до того, що заважає людині бути гідним цього гордого звання, - така рушійна сила творчості Р. Бредбері. Ця нероздільна “любов-ненависть” допомогла йому створити, може бути, найдужчий з нескінченної безлічі написаних у нашому столітті романів-попереджень - “451° по Фаренгейтові”, книгу, що принесла авторові всесвітню популярність. С жахом глянув мир на відблиски полум’я від гарячих  книг, породжені лиховісними пожежниками Бредбері, що переніс дію свого роману в ті часи, коли книги стали спалювати за те, що вони змушують людей думати. Професія головного героя роману Гаю Монтера - пожежний, але пожежним, збройним не брандспойтом з водою, а вогнеметом з гасом. Він не гасить, а розпалює пожежі. Дійсно, так траплялося не раз: те, що покликано рятувати людей, допомагати їм, робити життя сщасливіше, раптово обертається проти них, починає давити, гнітити, загрожувати, нарешті, убивати. Щось подібне відбувається зараз і із західною культурою, що переходить - часом невловимо - у контркультуру, у щось таке, що зі справжньою культурою нічого загального не має, хоча найчастіше продовжує наряджатися в колишні одяги. Але адже й пожежні з роману впевнені, що зміст їхньої професії завжди полягає в тім, щоб по сигналі пожежної тривоги мчатися й спалювати крамольні томики разом з будинками,  а те й власниками.
Далі весь твір…

Роман Д. Апдайка “Кентавр” належить одночасно до міфологічного й разом з тим зростаючий із землі мистецтву. Як переказати найдорожчий спогад? Як відтворити для коханої дівчини свій хлоп’ячий мир? Як це зробити, якщо минуле, як і сьогодення, хитливо, обриси їх розпливаються й ледь уловима грань тим часом, що було, і тим, що здається, між порядком і хаосом? Саме такий мир у романі “Кентавр”. Художник Пітер Колдуел розмовляє зі своєї коханої, розповідає їй про себе, про дитинство, про свого батька, думає про сьогодення, вертається в минуле. Не відразу розумієш, коли відбувається дія: в 1947 році або п’ятнадцять років через, або взагалі в часи кентаврів. Можна, звичайно, спробувати переказати книгу в хронологічній послідовності, прозаїчно “витягнути” її в тім порядку, у якому відбувалися події, відібравши тільки епізоди реальні, відкинувши міфологію. Але впорядковувати роман Апдайка таким способом не можна: у мистецтві від зміни місць доданків сума завжди міняється. Мир у романі “Кентавр” - це мир, у якому вигадливо змішані вчора й сьогодні. Але книга Апдайка не ребус, розрахований лише на витончену кмітливість і спеціальні знання. Її можна сприймати як казку, і тоді не здасться дивним, що герой роману усе ще живе й діє після того, як ми прочитали присвячений йому некролог, що у вчителя стріляють не із традиційної рогатки, а його ранять теперішньою стрілою. Багато в книзі вигадливого вимислу. А біль від поранення - щира.
Далі весь твір…