Нові твориСтислий переказ роману роману Ліни Костенко «Маруся Чурай»
Значимість людського життя Горбанем, Бобренчихою, Вишняками вимірюється іншими мірками. їхня правда звучить як антитеза до козацьких норм і законів, виводячи учителя й учнів на стежку роздуму: то кому ж належатиме майбутнє, якщо життя таке несправедливе до гарних людей, бо ж «у всіх оцих скорботах і печалях, у всіх оцих одвічних колотнечах - і чураївські голови на палях, і вишняківські голови на плечах». У пам’яті народу загубляться всі Горбані й Вишняки, а залишаться зі своєю бойовою славою і Пушкар («Про нього потім думу іскладуть»), І Лесько Черкес, й Іван Іскра, бо в них доля, як і у Гордія Чурая. Для такого висновку вчитель має чимало текстового матеріалу. По-перше, необхідно знайти і прочитати фрагмент спогаду Марусі про батька; нехай учні отримають завдання знайти в тексті роману ремарки. Така, здавалося б, на перший погляд незначна деталь, як лаконічна ремарка, в контексті об’ємного твору спрацьовує як вагомий засіб, що дозволяє повніше окреслити долі героїв. Так, наприклад, про Івана Іскру, сина славного Якова Остряниці, дізнаємося: «Загине теж, в бою заживши слави, в недовгім часі після Пушкаря». А Лесько Черкес, так той «утне ще штуку не одну. Він стане потчгл побратимом Разіна - Леськом Хро-мим. Загине на Дону». Полтавський полковник Мартин Пушкар достойно прийме смерть у боротьбі зі шляхтою: «Мине сім літ - і голову цю сиву Виговському на списі подадуть».
Категорія згущеного часу - у пам’яті народу, на скрижалях історії навіки записані імена лицарів українського народу - використовується Ліною Костенко і в іншому аспекті. У такий спосіб будуть прокреслені у недалеке майбутнє лінії доль деяких інших героїв роману. Зокрема, Семен же Горбань війтуватиме ще ген скільки років, благополучно доводячи «крамулки» на своїх недругів. Ліна Костенко пропонує самостійно знайти відповідь на те одвічне, що сьогодні таке ж болюче, як і у далекому XVII столітті: «А Байда що, од віри одступизсь?» і наступна ситуація: «А що сильніше підпирає твердь - молитва преподобного Антонія чи Наливайка мученицька смерть?» Разом з тим це питання вирішується авторкою однозначно: народ з його одвічною ідеєю добротворення, з його найвищими морально-етичними категоріями, його обдарованнями був, є і буде. Саме в такому художньому ключі виведений отой «старезний, полотняний», «немрущии» Дід Галерник. Він володіє великою притягальною силою, молодь постійно тягнеться до нього. Дід Галерник такий же мудрий, як і його народ, при нагоді він скаже Іванові: «В житті найперше - це притомність духа, тоді і вихід знайдеться з нещасть»,- в цвому твердженні віддзеркалиться подальше життя стражденної душі Чураївни.
Сторінка: 1 2
Сподобався твір?. Це не складно, зате не втратиш!