Нові твориСкарбниця спогадів про власне дитинство («Федько-халамидник»)
Оповідання «Федько-халамидник» В. Винниченко написав десь у 30-літньому віці. Але назавжди залишив у своїх спогадах ті чарівні роки. Мав добру пам’ять, рано навчився читати, - сталося це непомітно для його рідних. Можливо, що першим «букварем» для цього були принесені братом Андрієм (робітником друкарні) афіші, з яких він, гравсь, вирізав літери, клеїв їх на стінку, питаючи у дорослих, що то за буква. Мити почав, ще будучи дитиною. Надзвичайно любив волю, рух, був гордим, незалежним у вчинках і рішеннях, правдолюбцем. Такий опис великою мірою збігається з рисами головного героя його оповідання «Федько-халамидник», для якого «спокій був його ворогом». Федько тримає своїх ровесників «трохи в терорі», то відбере в них паперового змія, щоб подражнити, то спокушає ризикованими забавами ніжного й смирного Толю, то б’єтся з кимось. Деякі подробиці, що стосуються Федькових звичок, трапляються і в снопі про Володимира Винниченка, - тим самим підтверджується їх достовірність! Федько сидить у себе на воротях, як «Соловей-Розбійник на дереві, і дивиться він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти…»
Малий Володимир теж грав у Солов’я-Розбійника, наводячи «лад» на своїй вулиці. І автор оповідання, і його герой Федько приваблюють своєю гордою вдачею, великодушністю, готовністю в скрутну хвилину махнути рукою на себе заради товаришів, яких він «не любить видавати». Або згадаймо, з якою гідністю приймає він тяжку батькову кару за свої «гріхи» у його характері й справді є щось неординарне. Читачів вражає його відчайдушність, зухвалий виклик загальноприйняті звичкам і звичаям. Може, за цими екстравагантними вчинками криється зворушлива людяність самого автора та його улюбленого героя - Федька-халамидника.
Сподобався твір?. Це не складно, зате не втратиш!