Нові твориШкільний твір на тему Проблема людини і природи у творчості І. Драча
І. Драч - один з найсучасніших за звучанням українських поетів. У літературу прийшов у 60-х роках. З перших його публікацій про нього заговорила критика. Це була справді нова поезія з новою поетикою. Поет прагнув до естетичного осягнення здобутків людства, їх синтезу з прадавніми джерелами, з мистецькими надбаннями свого народу. Він виробив свій неповторний метафоричний спосіб мислення, стиль, який не всім вдається збагнути. Усю його творчість проймають сонце-поклонницькі мотиви, починаючи від першої збірки «Соняшник» до почорнобильської «Храм сонця». Він іде від народної космології, що сонце - наш батько, який дає життя всьому. Вже перша збірка дала підстави говорити, що він по-новаторсь-ки зображає життя людей: у соняшника’були руки і ноги, було тіло шорстке і зелене, він бігав наввипередки з вітром, він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду.
- І раптом побачив сонце, красиве, засмагле сонце
- В золотих переливах кучерів.
- Поезія, сонце моє оранжеве!
- Щомиті якийсь хлопчисько
- Відкриє тебе для себе,
- Щоб стати навіки соняшником.
- («Балада про соняшник»)
І фольклорним баладам було властиве подібне перевтілення дівчини в тополю, вербу, калину, козака - у явора, а в цій баладі диво сталося з хлопчиком-соняшником. Поет стверджує думку, що сонце - символ краси мистецтва, народної віри в нев’янучу його силу. Поетизацію сонця ми бачимо і в «Етюді про хліб». «Хліб - як сонце», - каже народ. Витвір господині хати, він, як сонце, основа життя людини. Поет вдається до персоніфікації: «На хмелі замішаний, видме груди». Скільки поваги й гордості за свою працю в хлібороба та й у поета, бо він селянський сін:
- В підсохлому тісті кленова лопата,
- Вийме з черені, де пікся в теплі, - зачарується білена хата
- З сонця пахучого на столі.
У збірку «Корінь і крона» входить цикл «Подих атомної». І. Драч тоді знаходився під впливом суспільної ейфорії щодо райдужного майбутнього мирного атома. Він багато разів був за кордоном, відвідав Хіросіму і Нагасакі, його увага була зосереджена на загрозі атомного знищення людської цивілізації. У вірші «Ода совісті» письменник роздумує над тим, що вчений повинен морально відповідати перед людьми: Над вченим хай сяє моральне табу. Жодного грама науки для зла. Чорнобильська трагедія. Вона болить у всього народу. І Драч ще в червні 1986 р. на з’їзді письменників кинув у вічі найбільшим призвідцям трагедії слова правди і гніву. Чорнобильська атомна електростанція була підшефною Спілки письменників України, письменники вірили вченим, науці. Поема «Чорнобильська мадонна» постала як спокута і прозріння дорогою ціною.
За безладу безмір, за кар’єри і премії, Немов на війні, знову вихід один - За мудрість всесвітньодурних академій Платим безсмертям - життям молодим. Поет розуміє, що тепер на вічній дорозі розіп’яті, не тільки він і його син, а все людство:
Той огненний хрест, а на ньому і в нім Палає мій син у кільці вогнянім, Бо атомні цвяхи засаджені в руки, Бо губи горять од пекельної муки. У розділі «Хрещатицька мадонна» письменник сконцентрував увагу на жаху трагедії:
- Ти боса йшла, ти, сива Катерина.
- Народивши мертвого сина, вона збожеволіла:
- Який напій ти в квітень той пила,
- Коли, заквітла сином, ти ходила,
- Від Ірода себе не вберегла - Тебе накрила, та нечиста сила?!
- Алегорично і символічно звучать останні рядки:
- Несе сива чорнобильська мати Цю планету… Це хворе дитя.
«Чорнобильська мадонна» - це поема-трагедія, скорботна пісня народу. Поет роздумує, як жити тепер в цій мертвій Чорнобильській зоні. Як врятуватися від поширення радіації? Мабуть, ніхто не може точно відповісти. Тому розділ називається «Запитання без відповіді». Всі криниці в целофанових капшуках, Всі колодязі затушковані Питали тоді одне-однісіньке: Де знайти кілометри целофану На рукотворне Київське море Чи бодай на Десну зачаровану, З якої Київ воду п’є?! І. Драч є патріотом не тільки в своїй поезії, айв політичній діяльності, будуючи державу на загальнолюдських гуманістичних ідеалах.
Сподобався твір?. Це не складно, зате не втратиш!