Нові твориРоздум над романом Євгенія Коршунова «Операція «Хамелеон»
Книга Євгенія Коршунова «Операція «Хамелеон» по своєму жанрі детектив. Притім детектив, дія якого відбувається в привабливій Африці, Навряд чи найдеться людина, що не мріяв хоч раз у житті потрапити в її савани, побродити в Кіліманджаро й водоспаду Вікторія, почути при місячному світлі звуки тамтамів і побачити ритуальні танці місцевих племен. Для того, хто потрапить в Африку ненадовго, ці враження, напевно, і будуть головними. Але для журналіста, що живе й працює тут трохи років, екзотика швидко відходить на далекий план. На зміну їй приходить твереза й точна оцінка обстановки, що зложилася в сучасній Африці, розуміння складностей і труднощів її розвитку, політичного й економічного. Саме таке розуміння життя є в книзі «Операція «Хамелеон». Дія повести Е. Коршунова відбувається у вигаданій країні Гвиания, десь у Західній Африці.
У центрі оповідання молодий радянський африканіст Петро Миколаїв, що приїжджає у Гвианию в наукове відрядження. Його творчим планам не призначено збутися, оскільки іноземні розвідки вирішують зробити його жертвою своєї змови - операції «Хамелеон», щоб скомпрометувати прогресивний профспілковий рух у країні, пояснивши його успіхи й силу горезвісним «втручанням Москви». Ситуація не нова, але проте усе ще живуча. Можу відразу сказати, що операція ганебно провалилася, і Допомогли в цьому Петрові Миколаєву люди різних національностей, об’єднані почуттям справедливості.
Поруч із Петром Николаевим діють австралієць Роберт Рекорд, австрійська художниця Элинор, американець-мікробіолог Смит, англійський професор Нортон, лідери молодіжних гвиа-нийских профспілок Стив і Гоке. Всі ці характери переконливим, написаним автором досить впечатляюще. Професор Нортон, наприклад, у жарт сЪебе, що називає, «старим колонізатором», що віддав все життя вивченню Африки, шляхетне дослідник, що не побажав сприяти офіцерам своєї розвідки й виступив з викриттям її діяльності. Або, що метається в пошуках щиросердечного спокою й щастя Елеонора, що виховує осиротілих африканських дітей. Це й добропорядний, наивнейший Смит, що навіть не догадується, які щеплення він робить. З’ясувавши, що його «безневинні» досвіди над місцевими людьми не що інше, як випробування бактеріологічної зброї, Смит кінчає життя самогубством.
Цікаво й правдиво показує автор африканців, у тому числі й Гоке - ультралівого революціонера на словах, а на ділі продажну маріонетку. Він і є той самий «хамелеон», за допомогою якого повинна була відбутися провокація. Як не дивно, але поруч із цими реальними характерами герой повести Петро Миколаїв виглядає хоч і привабливо, але трохи наївно: вуж дуже часто не догадується він про те, що відбувається навколо. Правда, це дозволяє авторові показати Миколаєва в різних несподіваних ситуаціях. Авторові так зручніше, але читачеві іноді кривдно за свого співвітчизника. Хотілися б і діалоги бачити більше насиченими, з більшим художнім навантаженням.
Сподобався твір?. Це не складно, зате не втратиш!