Рідна мова

Твір розміщено в Твори на морально-етичні теми від Tvir в Вторник 5 апреля

Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Навчаючись із малих літ балакати, ми разом із тими словами, що доводиться їх запам’ятати, набуваємо і розуміння того, що ті слова визначають,- чи назву якої речі, чи думку про що-небудь. Тобто ми разом зі словами набираємося і розуму, набуваємо чужих думок, навчаємося самі думати і ті думки викладати словами. Наші діти у свою чергу додають до здобутого від нас скарбу мови своїх вимовів того, чого їм за свого життя, довелося навчитися,, передумати, пережити. Таким по-битом і складається людська мова, що з кожним новим коліном все більше та більше шириться-зростає.

Письменники почали докладати своїх рук до рідного слова трохи більше сотні літ, тоді як у других народів вони працюють більше тисячі. Та й то ще треба зазначити, що спершу бралися до того діла поодинокі народо-’ любці, а решта,, вихована в школах, куди рідна мова і близько не підпускалася, мала її за мову незграбну, мужичу, що до якого часу мусила слугувати домашній потребі, а не задля широкої постаті освіти та науки. І тепер ще є чимало своїх таки мудраків, що, забувши, якого вони роду і плоду, нехтують своєю рідною мовою, пророкуючи їй короткий вік, доки прості люди просвітяться наукою і одкинуть тоді свою мову, як нікчемну, не занедбають її, як ні на що не потрібну.

Такі речі давно вже ми чуємо. Та не зупинили вони любові до рідного слова справжніх народолюбів, не затлумили їх віри в будущину своєї мови, що й без письменства, а однією творчою силою народного духу виконала такі яскраві зразки тендітних пісень, глибоких дум, цікавих казок, приповісток. Та сама творча сила поривала і щирих народолюбців до рідного слова, наструнчувала їх до праці, допомагала виконати свої мистецькі завдання.

Час минав, а число отих народолюбів-письменників, не дивлячись на всякі утиски та пророкування своїх і чуяшх мудраків, усе більше та більше зростає; праці їх все ширшу постать займають, і ми тепер бачимо, що й інші народи починають цікавитись творами наших наивидатніших письменників і перекладати їх на свою мову, щоб познайомитися з їх, самобутньою творчою силою та тими здобутками, які вони прилучають до того всесвітнього добра, що вчені звуть культурою. А це яснує, що ми після довгого сну розбуркалися і починаємо очима водити, доводимо світові, що ми, *як і другі, хочемо жити та того всесвітнього добра — культури — намножувати. І на цьому шляху не зупинить нас пророкування мудраків, бо творча сила ожила і рідну мову воскресила.

А щоб наші мудраки знали, що то таке «рідна мова», то мусимо отут подати переклад невеличкого за розміром та безмірно глибокого за змістом твору великого’ письменника братнього нам народу Тургенєва, що ось що сказав про рідну мову: «У часи зневіри, в годину важких думок про долю мого рідного краю ти одна підпора і запомога, о велика, могутня, правдива та вільна рідна мово! Якби -не було тебе, то як не впасти в розпуку, бачачи все те, що коїться вдома? Та як його і не дойняти віри, щоб таку мову не було дано великому народові!»

Є різні люди, різного культурного рівня, і по-різному вони ставляться до мови. Одні розуміють усю глибину значення мови в житті народу, тому плекають її і леліють, дбають про неї. Є люди і малоосвічені або й зовсім без освіти, але які від природи мають тонке чуття мови. Однак є навіть освічені люди, які не дбають про мову. Говорять неохайно, суржиком, не стежать за чистотою слова, сяк-так варнякають. Та ще гірше буває, коли людина нехтує мовою свого народу. З цього приводу доречно буде навести слова російського письменника Костянтина Паустовського з його статті «Поезія прози»: «Истинная любовь к своей стране немислима без любви к своєму язьїку. Человек, равнодушньїй к йодному язьі-ку,- дикарь».

Якщо ти не любиш свого народу і нехтуєш його мовою, то хто ж тобі повірить,, що ти любиш і поважаєш сусідні народи? Мова — це глибина тисячоліть. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями й сотнями, попередніх поколінь, злеліяний у пісні, в переказі, в приказці.

Історія — це не тільки кладовище. Історія живе в нашій мові, у пісні, слово нам доносить із глибини віків пристрасті, радості, сподіванки  й  горе  наших предків.

Мова — це душа народу. Дитина росте, чує першу казку, першу пісню, сама лепече ту казку й пісню і розводить свій квітник слів, що.чим далі, тим розростається і все пишніше буяє. В її свідомість разом із материнським словом уходять звичаї свого оточення, через оповідання близьких вона довідується про діла своїх дідів і прадідів, про подвиги народних героїв минулого. Картини рідної природи з усіма її особливостями, враження від них, виражені словами, уходять у свідомість, у душу людини з тим емоційним забарвленням, яке дав їм народ у своїх піснях, казках і приповідках.

Слово рідне! Мабуть, не було жодного видатного письменника, який би від усього свого людяного серця не висловив любові до рідної мови і своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо долю свого народу в майбутньому бачив невідривною від долі рідної мови.

Можна було б без кінця-краю наводити приклади глибоких і цінних висловлювань письменників про значення рідної мови для народу і про свою любов до неї, щоб зрозуміти, який дорогий скарб для кожної людини рідна мова. Проте є такі люди, які вважають, що все рівно прийде час, коли буде одна мова для всіх, чого ж, мовляв, так старатися, так дбайливо ставитися до своєї рідної мови? Це дуже прикра помилка. Одна мова для всього людства, перш усього, справа не актуальна. Це справа далекого-далекого майбутнього. Це клопіт не наш, не наших дітей і не наших онуків та правнуків. Не скоро заговорять однією мовою і визнають її за свою рідну індійці, китайці, росіяни, українці і т. ін. На ще підуть не сотні, а тисячі років. До того часу пишно розквітнуть мови всіх народів на всіх континентах і ті мови, на яких зараз література ще тільки зароджується.

Люби свою мову, плекай і дбай про неї.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Рідна мова. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2021 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru