Ревізор характеристика образу Городничий(Сквозник-Дмухановский Антон Антонович)

Твір розміщено в Твори з зарубіжної літератури від Tvir в Воскресенье 26 июня

Городничий(Сквозник-Дмухановский Антон Антонович) -

другий(після Хлестакова) за значимістю персонаж комедії; «голова» повітового міста, від якого «3 роки скачи, ні до якої держави не доїдеш». Таке «серединне» місто повинне служити символом провінційної Росії взагалі, а Г. Сквоз-ник-Дмухановский — втілювати собою тип «городничого взагалі».

Згідно гоголевским «Зауваженням для рр. акторів», Г. що «вже постарів на службі і дуже не безглузда, по-своєму, людина. <...> Риси обличчя його грубі і жорсткі, як у всякого, що розпочав важку службу з нижчих чинів. <...> Волоса на нім стрижені з сивиною».

Г. — у відмінність навіть від Хлестакова — бере участь у дії від першої сцени до останньої. На початку він зачитує лист від «приятеля» Андрія Івановича Чмыхова з «пренеприятней-шим звісткою»(«До нас їде ревізор»). У кінці бере участь в оголошенні «викривального» листа Хлестакова, якого, несподівано обманувшись, визнав ревізором; після явища Жандарма із звісткою про приїзд «настЬящего» чиновника з Петербургу, разом з усіма завмирає в німій сцені.

Саме обмовка Г. в д. 1, явл. 1(«…якщо тільки вже не приїхав і не живе де-небудь інкогніто») дає зав’язку комедійному сюжету. Чиновники обговорюють у своєму колі отриману звістку(при цьому двоє, суддя Аммос Федорович Ляпкин-Тяпкин і поштмейстер Іван Кузьмич Шпекин, не змовляючись, пояснюють приїзд чиновника «політичними причинами», підготовкою Росії до війни); Г. віддає традиційно-водевільні розпорядження по «облаштуванню» міста(вигнати зайвих хворих з лікарні, де пацієнти видужують «як мухи», і зробити над ліжками тих, що залишилися написи по-латині; навести порядок в училищах; перлюструвати листи). Тим часом поміщики Бобчинский і Добчинский шукають «виконавця» ролі інкогніто — і знаходять його в особі 23-річного титульного радника Хлестакова, наступного з подорожной в Саратов, але застряглого в місцевій корчмі (нічим сплатити борг за постій і їду).

Мимоволі «зав’язавши» сюжет, Г. сам продовжує його розкручувати. Явившись до Хлестакову(д. 2, явл. 8), Г. не вірить правдивим словам переляканого на смерть писаки, упевненого, що його хочуть доставити у в’язницю за несплату, тлумачить їх як хитромудрий виверт «інкогніто»(«Які кулі відливає»!). І навпаки, коли у Хлестакова, вже у будинку Г., після «бутылки-толс-тобрюшки» з губернською мадерою розв’язується мова і він довирается до того, що робить себе у фельдмаршали, — Г. йому майже вірить («що, якщо хоч одна половина з того, що він говорив, правда? <...> Підгулявши, людина все несе назовні» — д. 3, явл.»Створивши» Хлестакова, який врешті-решт сватається до його дочки Марье Антонівні, Г. сподівається з його допомогою перестворювати себе самого, своє власне життя. Після від’їзду уявного ревізора Г. немов би продовжує грати його роль — роль брехуна і фантазера. Роздумуючи про вигоди спорідненості з «поважною особою», він сам себе подумки робить в генерали і миттєво вживається в новий образ — д. 4, явл. 1(«А, біс візьми, славно бути генералом»!). Несподівана(явл. 8) поява Поштмейстера, що розкрив лист Хлестакова до «душі Тряпич-кину» і що виявив, по-перше, що той «зовсім не ревізор», а по-друге, що принизливі характеристики дані усім чиновникам, у тому числі Г.(«безглуздий, як сивий мерин»), не просто витвережує Г., не просто ображає до глибини душі. Він дійсно «убитий, убитий, зовсім убитий», «зарізаний». Г. як би скинутий з вершини соціальних сходів, на які вже подумки підійнявся. До нього поступово доходить, що він по власній дурості «бурульку, ганчірку прийняв за важливу людину». Г. — обманщик, що обдурив за своє життя трьох губернаторів(«що губернаторів <...> годі і говорити про губернаторів»; ср. пасаж п’яного Хлестакова : «Мене завтра ж зроблять зараз у фельдмарш.».); Г. — шахрай, готовий вести торг з самим Провидінням(він обіцяє, якщо все зійде з рук, поставити одну трипудову свічку, для чого на кожну «бестію купця» збирається накласти доставку трьох пудів воску; питання про те, куди підуть «зайві пуди», недоречне). І цей-то чиновник перехитрив сам себе.

Переживши неймовірне, принизливе потрясіння, Г. — уперше в житті! — на мить прозріває, хоча сам вважає, що осліпнув: «Нічого не бачу. Бачу якісь свинячі рылы замість осіб, а більше нічого». Таке місто, яким він управляє; такий він сам; і на піку пережитої ганьби він раптом височіє до справжнього трагізму, хоча і не в силах утриматися від «нашіптування» нечистого. («Над ким смієтеся? над собою смієтеся»! — обурено вигукує він, як би не розуміючи, що в цьому очисному сміху людини над самим собою, над своєю пристрастю, над своїм гріхом автор і бачить вихід із смислових колізій комедії.) Не випадково в пізнішому попередньому «Повідомленні для тих, які побажали б зіграти як слід «Ревізора»(1846) Гоголь визначає положення Г. після оголошення про приїзд справжнього ревізора(«Німа сцена. Г. посередині у вигляді стовпа з розпростертими руками і закиненою назад головою») як істинно трагічне.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Ревізор характеристика образу Городничий(Сквозник-Дмухановский Антон Антонович). Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2020 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru