Повести Белкина характеристика образу Ліза Муромська(Бетсі, Килина)

Твір розміщено в Твори з російської літератури від Tvir в Суббота 11 октября

Ліза Муромська(Бетсі, Килина) — сімнадцятилітня дочка російського пана-англомана Григорія Івановича, що марнотратиться і живе на віддалі від столиць, в маєтку Прилучи-но. Створивши образ Тетяни Лариной, Пушкін ввів в російську літературу тип повітової панночки. Л. М. належить до цього типу. Вона теж черпає знання про світське життя(та і про життя взагалі) з книжок, та зате почуття її свіжі, переживання — гострі, а характер — ясний і сильний.

Батько зве її Бетсі; до неї приставлена мадам міс Жаксон(гра на франко-английской тавтології); але вона відчуває себе саме російською Л. М., як її майбутній коханий, син підкреслено-російського поміщика Берестова Олексій відчуває себе персонажем новітньої англійської словесності. При цьому вони вбудовані в рамку «шекспірівського» сюжету — батьки молодих людей ворогують, як сімейства Ромео і Джульеты. Тобто Л. М. заздалегідь відокремлена від Олексія, що тільки що приїхав у батьківський маєток, двома «межами».

Правила пристойності не дозволяють знайомитися із стороннім юнаків; конфлікт батьків унеможливлює «легальну» зустріч. Виручає гра; дізнавшись, що її служниця Настя запросто ходить у берестов-ское Тугилово(«пани у сварці, а слуги один одного пригощають»), Л. М. тут же придумує хід, який дозволяє їй вислизнути з меж «шекспірівського» сюжету в простір сюжету пасторального.

Те, що цей «хід», у свою чергу, повторює традиційне комедійне переодягання панночки в селянку(найближче джерело — комедія Мариво «Гра любові і випадку» і скроєна по її сюжетному лекалу повість пані Монтолье «Урок любові»), справи не міняє; по чужій «канві» Пушкін вишиває свої «візерунки» — як саме життя всякий раз вишиває нові «візерунки» людських почуттів по канві звичних обставин.

Переодягнувшись селянкою, Л. М. являється в тугиловскую гай, де гуляє з собакою молодий пан; її природна смуглявість схожа на простонародний загар; Олексій вірить, що перед ним — Килина, дочка «Василья-коваля». (Ім’я Килина не лише пародійно протиставлено домашньому прізвиську «Бетсі», але і натякає на таємничу «Килину Петрівну Курочкіну», якій пише «романні» листи Олексій.) Л. М.

Легко справляється з роллю(вона навіть примушує Берестова «вивчити» її грамоті) — бо при усій умовності, усій театральності переодягань ця роль на неї схожа. Різниця між російською селянкою і російською повітовою панночкою — чисто станова; і ту і іншу живлять соки національного життя. Сама по собі роль «переодягнутої дворянки» має чисто європейське походження(про джерела см вище). Але це не важливо; Пушкін не випадково маскує «іноземні» джерела, вказуючи читачеві на найближчі російські паралелі.

Вже саме ім’я героїні припускає «селянський» поворот сюжету : «і селянки любити уміють»(Н. М. Карамзін. «Бідна Ліза»). Цього мало; письменник примушує уявну селянку Л. М. читати Олексію по складах ще одну повість Н. М. Карамзіна, «Наталія, боярська дочка»; він тихо сміється над виникаючою двозначністю.

Але недаремно повести предпослан епіграф з поеми «Душка» И. Ф. Богдановича: «В усіх ти, Душка, нарядах хороша». Обставини(батьки молодих людей несподівано примирилися; старший Берестів з сином являються в Прилучино з візитом; Олексій не повинен упізнати Л. М. — інакше інтрига самознищуватиметься) примушують її розіграти абсолютно іншу роль. «Селянка» Л. М. приймає «іноземний» вигляд в смаку французького XVIII ст.(смуглявість прихована білилами; локони збиті, як парик Людовика XIV, рукави — як фижмы мадам Помпадур).

Її мета — залишитися невпізнанною і не сподобатися Олексію, і мета ця досягнута цілком. Проте авторові(і читачеві!) вона як і раніше подобається; будь-які переодягання, будь-які ігрові маски лише відтіняють незмінну красу її душі. Душі російської, простої, радісної, відкритої і сильної.

Сюжет швидко рухається до щасливої розв’язки: батьки ведуть справу до весілля; зляканий Олексій готовий нехтувати становою різницею і одружуватися на «селянці». У останній сцені він уривається до кімнати «панночки» Л. М., щоб пояснити їй, чому він не може, не повинен ставати її чоловіком. Уривається — і застає «свою» Килину, що «переодягнуту» в дворянську сукню і читає його ж лист.

Межі гри і життя зміщуються, все заплутується, повторюється ситуація повести «Заметіль»: герой повинен оголосити героїні про причини, що роблять їх брак неможливим, — і опиняється біля ніг своєї нареченої. (Помітно, що обидві історії розказані Белкину «дівицею К. И. Т.

Епіграф, передпосланий до усього циклу(«…Митрофан по мені») і спочатку пов’язаний лише з образом простодушного оповідача Івана Петровича Белкина, остаточно поширюється на усіх персонажів «болдинських баєчок», — виключаючи Сильвио з «Пострілу».

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Повести Белкина характеристика образу Ліза Муромська(Бетсі, Килина). Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2019 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru