Перша світова війна у структурі творів епопейного типу

Твір розміщено в Твір з літератури 8 клас від Tvir в Суббота 4 июня

Перша світова війна посідає важливе місце у структурі тих творів, які за жанровими ознаками є або романами-епопеями, або тими, що за певними характеристиками тяжіють до них. Своєрідним еталоном роману-епопеї визнано «Войну и мир» Л. Толстого та «Тихий Дон» М. Шолохова: «Война и мир» и «Тихий Дон», — пише В. Соболенко, — являются образцами и в том смысле, что воочию показывают, в какой степени современная эпопея может быть романом, но одновременно оставаться эпопеей, неся в себе черты, отличающие её от собственно романа.

Самым весомым, а точнее сказать — очевидным аргументом в пользу такой постановки вопроса стало то, что и «Война и мир», и «Тихий Дон» М. Шолохова — в известной степени «семейные» романы. «Мысль народная» и «мысль историческая» в них сопряжены органично с «мыслью семейной». Историческая и семейно-бытовая темы идут в эпопее рядом: одна подсвечивается другой именно потому, что эпос повествует о перестройке всей жизни — от её самых сокровенных, человеческих глубин до высоких сфер общественного бытия. … Герой с необходимостью, органично определяет для себя ту дорогу, которая соответствует тенденциям исторического развития» [6, 8-58]. Проте характер такого поєднання у різних письменників не однаковий і залежить від метамети твору, яку закодовано вже в його заголовку — «Тихий Дон» М. Шолохова, «Волинь» У. Самчука, «S? awa i chwa? a» Я. Івашкевича, «Преображение России» С. Сергєєва-Ценського, «Красное колесо» О. Солженіцина тощо. Перша світова війна позначилася на долях і свідомості всіх, але ці позначки мали свою специфіку, коли йшлося про талан людини, родини, історичний шлях певних верств населення, нації, народу країни та народів світу. Все це віддзеркалилося у структурі твору і його художній системі.

У романі Я. Івашкевича «S? awa i chwa? a» війна спочатку проникає у свідомість людини, викликаючи у неї кризовий психічний стан. Для Януша війна була неможливою, думка про неї стикалася з його гуманістичними і, певно, християнськими переконаннями — в усякому разі із заповіддю Христа «Не вбий!»: «Co? Wojna? — Janusz si? zdziwi?. — Jak to: wojna? Ludzie maj? strzela? do ludzi i zabija? ich? To chуba si? ju? w Europie nie zdarzу. Ludzie si? odzwyczaili od wojny» [1, 39]* . Тут ідеться про загальнолюдські цінності, зокрема про найголовнішу з них — цінність життя однієї людини. Війна примушувала нехтувати нею, що призводило до глибоких трагедійних потрясінь душі в таких людей, як Григорій Мелехов («Тихий Дон» М. Шолохова), або до руйнації особистості, як у чорного Агейки («Вор» Л. Леонова).

Відкидаючи заповідь «Не вбий!», війна не лише замінює її на нову, з протилежним значенням: «Убий!», — але ставить людину в безвихідь, доводить до афекту: «Распалённый безумием, творившимся кругом, занёс шашку. Австриец бежал вдоль решётки, Григорию не с руки было рубить, он, перевесившись с седла, косо держа шашку, опустил её на висок австрийца. [...] Григорий Мелехов после боя под городом Лешнювом тяжело перемалывал в себе нутряную боль. Он заметно исхудал, сдал в весе, часто в походах и на отдыхе, во сне и в дрёме чудился ему австриец, тот, которого срубил у решётки. [...] Григорий с интересом наблюдал за изменениями, происходившими с товарищами по сотне. [...] Перемены вершились на каждом лице, каждый по-своему вынашивал в себе и растил семена, посеянные войной» [7, кн. I, 254, 288]. У типових обставинах бою діяли різні за психічним складом люди, тому і «насіння війни» було неоднаковим. Якщо герой М. Шолохова, переживаючи душевну кризу, стає на шлях пошуків справедливості, то леоновський Агей, навіть усвідомлюючи своє падіння, все ж іде дорогою злочинності доти, доки не дійде до самознищення духовного й фізичного. Не випадково епізод з першим убитим під час бою входить у стркутуру творів, де розповідається про Першу світову війну, тому що цей момент був переломним у житті людини і людства. Про це прямо говориться у сповіді Агея під час бесіди з Фірсовим: » — Вот ты погуще меня мозгой одарён, объясни: дозволено ли живую тварь убивать? И на войне и всяко! Я после того ястребёнка так это дело понял, что до мыши включительно можно, а выше — грех. [...] А на войне вот и преклонился мой разум. И кто бы подумал: с махонького началось! Атака случилась [...]. Я первым проволоку порезал, бегу этак, ору, а навстречу офицерик австрийский, сопляшка такой. Шашкой взмахнул на меня, да о штык мой напоролся и замер, и не рубит меня… [...] Защурился я да… [...] Генерал со штабу наехал… [...] Нацепляет мне в строю военное отличие, поздравляет с геройством. А мне как бы жар приключился, и ухо повреждённое заныло. «Ваше, говорю, дорогое превосходительство, во что же мы упираемся в жизни… ведь всё это ржавь сущая: я человека убил». [...] Как выпалит он в меня полным зарядом во всю пасть: «Идиот, коли начальство даёт что, значит, за святое дело!» Отсидел я трое суток за своевольный разговорчик взаперти, и тем временем понравилось. Конечно, полностью-то ещё не всё оборжавело во мне, но смекаю: работа, в общем, лёгкая, а отличают. [...] Я так гляжу, что не кровь пролитая в н а ш е м деле вредней всего, а п о н я т и е: нельзя никому открывать, как э т о легко и нестрашно. Потому что без бога да на свободке — ух чего можно в одночасье натворить. А уж кто нож или что другое там на человека поднял, то надо и его самого в яму зарыть… Но тут заминка у меня: кто же тогда распоследнего-то возмездию предаст? (Підкреслення наше. — Л. О.) [2, 149-151]. Як бачимо, Агей сам визначив усі етапи свого падіння: перший етап — порушення заповіді; другий — усвідомлення гріха і стихійний протест проти нагороди за злочин: «человека убил»; третій — утрата моральних перешкод.

Доля Агея значною мірою є метафорою, що віддзеркалила негативні зрушення в моральності людства в цілому, яке змирилось із знецінюванням життя не лише одиниці, а й десятків мільйонів. У результаті стали можливими знищення цілих народів, ГУЛаги, концтабори — фабрики смерті, масові розстріли, Катині, Бабині Яри, Хатині…

Пануючі офіційні ідеології наполегливо сприяли тому, що ХХ ст. позначилося в історії як найтрагічніше. Критика не звернула жодної уваги на епізодичний образ генерала та його долю в леоновському романі «Вор» — і даремно: цей образ, якщо його розглядати в широкому історичному та аксіологічному аспектах, набуває символічного значення; фактично він був попередженням, якого, на жаль, ніхто не помітив і до якого ніхто не прислухався.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Перша світова війна у структурі творів епопейного типу. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    загрузка...

    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2017 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru