Перша книга Максима Рильського
Перша книга поета з’явилася в період реакції після поразки першої російської революції. Молодому поетові, який зазнавав на собі різних ідейних впливів, важко було розібратися в політичних подіях, літературній боротьбі, яка тоді точилася між демократичною реалістичною літературою, з одного боку, та різними занепадницькими течіями, - з другого. Складними для Максима Рильського були і часи імперіалістичної та громадянської воєн, які по суті тоді не знайшли відображення в його творчості. Саме цим можна пояснити той факт, що у творчості Рильського перших двох десятиліть були успіхи й невдачі, добірне зерно й «плевели-дрібниці».
У книзі «На білих островах» (1910), яка вийшла, коли Рильському було тільки 15 років, помітні впливи декадентської літератури з її гаслом «мистецтво для мистецтва». Природа, кохання, мистецтво - основні теми віршів збірки. Поетичне обдарування юний поет розглядає як дар бояшй.
- Чарівні пісні…
- Із блакитних небес прилетіть,
говорить він у вірші, яким відкривається книга. Декадентський характер має і образ «білих островів» - хмарин, на яких летить своєю думкою поет «в країну далекую чар». В той же час у книзі є талановиті зразки пейзажної лірики, в яких образно змальовано дощ («Інтермеццо»), літо («Дівчина»). Картини рідної природи пройняті оптимістичним світовідчуванням молодого поета. Вони передають його закоханість у природу, свідчать про тонку спостережливість, вміння живописати словом:
- Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється:
- Після дощу того уся земля цвіте,
- І ліс, покритий краплями блискучими, сміється.
- («Інтермеццо» («Люблю похмурі дні»).
Або образ літа, змальованого в оригінальній алегорії життєрадісної дівчини («Дівчина»):
В шатах зелених Вийшла дівчина, В косах студені Роси-перлини.
Яка чудова картина літнього ранку! Золото сонця дає життя природі, породжує радість буття:
- З золота зіткане сяєво ллється,
- Ліс в яім купається, листя сміється.
- В квітах барвистих
- Дівчина сяє,
- В оченьках чистих
- Сонечко грає.
Демократична література мала на молодого Рильського далеко більший вплив, ніж декадентська. Помітний, наприклад, вплив лірики Лесі Українки на деяких творах поета на естетичні теми. Є спільні мотиви у віршах «Мій шлях» Лесі Українки і «Шлях» Рильського. Бажання молодого поета ударити в струни золотії, найти «слово дуже» («Гей, удармо в струни, браття») перегукується з віршем Лесі Українки «Де тії струни, де голос потужний» . Поезія своїм ідейним спрямуванням і образністю близька до однієї з «Пісень про волю» Лесі Українки. В обох віршах прапор і пісня ідуть поруч, наснажують борців проти старого світу. З словами поетеси «щоб червона ясна корогва з піснею вкупі творила дива» перегукуються поетичні рядки Рильського:
- Прапори мають над нами,
- Зброя дзвенить-брязкотить,
- Ми виступаєм рядами,
- Сиплем піснями:
- Радість в грудях клекотить,
За асоціацією згадуються слова Павла Грабовського, який вважав справжніми героями не полководців-завойов-ииків, а революційних борців, «що двигли мисль по селах, хуторах», твердо вірив: «окриють їх колись вінки немру-чі…» («Справжні герої»).
М. Рильський, як бачимо, вивчав класичну українську поезію, ще на зорі своєї творчості шукав позитивного героя серед борців за народне щастя, оспівав їхні подвиги. Поет, як і його великий вчитель І. Франко, співає гімн тим, «в кого в серці вічні болі», борцям за волю, що через терни й скелі прокладають широку дорогу до світлого майбутнього:
- Слава тим, хто прагне волі,
- Хто весь вік живе в борні,
- В кого в серці вічні болі
- І душа горить в огні…