Легкий аромат весняних квітів закрався в мою свідомість і змусив прокинутися. Крізь прикриті очі бачу залиту сонцем кімнату. Сонячний зайчик завмер на опуклому животі вази із соковитими жовтими квітами. Радість запекла  мені  груди: останній день занять у школі, а далі - літо, насичене пригодами, неробством, жарою й фруктами. Потім знову перше вересня й навчання. Але поки настає відпочинок. Радість заповнила мій ранок. Задзвеніла кришталевими дзвіночками, забилася птахом у тісних грудях. Для когось сьогодні останній дзвінок - сумний дзвінок, сумний і неповторний, останній юнацький крок перед стрибком у доросле життя. А я ще буду жити школою, дихати її незвичайним запахом кілька років, дарувати вчителям квіти в хрусткому целофані, бешкетувати на незвичайно коротких перервах.

 

Весело дзенькають і яскраво переливаються думки, об’ємні, як весняні хмари, що співають весняними дощами про збіглу зиму і заграють із літом.

Словниковий пошук: вільни теми

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Останній дзвінок. Твір-етюд. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

Твір-роздум (мініатюра): Чому я хочу стати вчителем

Улюблена пісня моєї мами

Чого варті у житті слова? Твір-роздум