Нові твориОсінь. Зимовий вечір. Твір-опис
Ще дуже тепло, але вже смутно від заходу збіглого літа. Дерева скидають обпалене за літо листя. Здається, що стовбури темніють, вони втомилися й хочуть спати. Невгамовні дрібні павучки з неймовірною швидкістю плетуть павутини, і ти, не бачачи, зриваєш їхньої пастки. Особливо радісні чомусь птахи. Хтось збирається в дорогу, хтось, од’ївшись за літо, готується до зими, а молоді виводки надзвичайно активні, пурхають, б’ються. Вони ще не знають, що таке зима й не чекають її підступу. На схилах, у високій траві, стрімко проносяться ящірки. Тільки шурхіт і погойдування трави видає їхня присутність. Ще літають бджоли. Їх мало, а поле їх важкий і милостивий. Самотній метелик погойдується на важкій квітці реп’яха. Вона може так довго сидіти, склавши крила, що, здається, не злетить уже ніколи.
І небо - пронизливо блакитне, високе, із сонцем, що йде вгору. Ця святкова осіння акварель пробуде недовго, потім фарби зміняться на більше холодні тони, набрякнуть і стануть похмурими. А поки тепло, світло, все доживає, квапиться, і смутно, що тепло не забереш у зиму.
Зимовий вечір у дворію. Твір-опис. Сьогодні з ранку пішов пластівцями теперішній сніг. До цього з неба сипалася дрібна й тверда крупа, від якої було холодно й незатишно, а сьогодні - сніг. Він радісний, миттєво прикрив двори і створив свято. У морозному повітрі, задумавшись, опускаються сніжинки. Дерева простягають їм назустріч гілки, а назбиравши, важко опускають їх до землі.Будинки навколо мого двору стали манірними й урочистими, їм зима насунула шапки, не забула прикрити й бляшані похмурі карнизи вікон і під’їздів. Через сніг вечір став світліший й беззахисніший. Ліхтарі над під’їздом обиженно й короткозоро вп’ялися в простір, сніг заліпив їм ока - не підглядайте.
Із сусіднього під’їзду вискочив ротвейлер і… розгубився, а потім, як божевільний, кинувся борознити двір. Відразу вибіг хазяїн собаки… зупинився й сказав:
- Здраствуй, сніг.
Словниковий пошук: опис
Сподобався твір?. Це не складно, зате не втратиш!