Образній повтор у Панаса Мирного

Твір розміщено в Панас Мирний (Рудченко) від Tvir в Понедельник 20 июня

Підкресленням-повтором — лексичним, синонімічним семантичним — класик увиразнює, нагнітає потрібну барву чи гаму барв, що й створює відповідні колорит настрій, обставини, лейтмотив. А ось приклад із сучасного автора. Поїзд «ішов нічним невідомим краєм, зупинявся на якихось станціях, і тоді видно було дерева за вікном, темні, важкі, мовби з чавунного литва. Деколи в просторах нічного степу пропливали якісь накопичення темряви, схожі формою на єгипетські піраміди» (т. IV, с. 186). Так по-мирнівськи, прийомом нагнітання домінуючої барви передав тяжкий настрій поранених студбатівців у літніх боях 1941 р. Олесь Гончар у романі «Людина і зброя». Цей же прийом бачимо і у відтворенні почуттів бійців, що йшли на бойове завдання у тил ворога: Почуття близької смертельної небезпеки весь час не покидало їх. По болотному купинню ступали, як по мінах, кожний сторонній шерех насторожував, адже причаєна тьма з-за кожного куща могла засичати межи очі ракетою, вдарити пострілом. Світ, у який вони поринали, був для них справді зоною смерті, де за найменшу необережність доведеться розплачуватись життям» (IV, 119). Слова у прямому значенні і весь образний арсенал настроєні на одну хвилю, підпирають одне одного, доповнюють, нагнітають, що й створює картину такої відчуттєвої сили, ніби сам пробираєшся у тій причаєній тьмі.

Прийом підкресления-нагнітания сумарністю синоніміки, лексики близької семантики та однотонних образних засобів став ознакою стилю О. Гончара, багатьох інших радянських письменників. І це теж традиція Мирного в її розвитку.

І невласне пряма мова, яка так поширилася в сучасній романістиці, бо безпосередньо пов’язана з психологізмом, є його безвідмовним інструментарієм, на терені української прози започаткована саме Панасом Мирним у його першому ж романі, а по-справжньому розбуяла в другому. Прикладів — безліч… Розгорнім твори М. Стельмаха:

«Давно заметеною снігом доріжкою Марія підходить до своєї горьованої хати з невшитою стріхою; з любов’ю і трепетом торкається її шерхлих стін. Як би ожили вони, коли б навісити хоча б одні двері і троє вікон! Але й так Григорій, наче в трясовині, загруз у позичках і боргах. Ащежі на стелю треба отягнутися, та й щось у хаті поставити. Скільки мають її, Маріїні, пучки повипрядати чужої пряжі, скільки накосяться і наробляться і Григорій, і Роман на чужих нивах? І здається, холод нешпарованих стін через її руки добирається до спини» (т. І, с. 226). От і порівняймо з мирнівськими жіночими роздумами, злитими з авторською мовою, хоча б із думно-речитативними спогадами Мотрі про свою тяжку працю на чужих людей у «Хіба ревуть воли…» (II, 70).

Подвиг Мирного, його сучасників і попередників у формуванні української літературної мови національно значимий. Тягнути два плуги… То ще м’яко сказано С. Васильченком про працю дожовтневих письменників. Та й оцінка з пізнішого часу. Мирний починав свідомо визбирувати народні слова й вислови ще хлопчаком, про що свідчать його рукописні словнички. Лексичний обшир, що підняв письменник до літературного вжитку і в приблизному окресленні виступав величезним, пірамідним масивом.

І тепер цей процес, в чому можна вбачати й мир-нівську традицію, не припиняється. Слово, знайдене в живій мові й вдало поставлене в нові контекстуальні зв’язки, набуває оновлення, має притягальну силу й блискавично поширюється в літературі й публіцистиці, переживає своє друге народження. Так сталося з Гончаревими тронка, відтоді, світового виміру та з іншими його лексичними знахідками-блискіт-ками.

Читаючи твори О. Гончара, знаходимо блискітки — слова і образи, підняті до літературного вжитку його попередниками, зокрема і Панасом Мирним. Про лексику годі говорити, а от образи…

«Сонце перед тим, як зникнути за обрієм, розпускало високі вітрила світла по нерухомих, ніби закам’янілих хмарах, що нагадували фантастичні скелясті ландшафти якихось інших планет; і десь під тими сонцевими вітрилами були їхні хлопці на війні» (т. IV, с. 164).

Сонячні паруси (вітрила) теж вперше «побачені» Мирним ще в період його формування як письменника (є в прозових начерках 1868-1871 рр.) і неодноразово використані ним у зрілих творах («Сонце, сідаючи, косими парусами обдає ті лани…»- III, 145). Вони стали творчим набутком української прози, «мандрівним», або крилатим, образом: «…там, де березина витіснила сосну та пропускала паруси сонця, все, здавалось, залите було зеленим бенгальським вогнем» (М. Коцюбинський, т. II, с. 63); «…червоні паруси неба згорталися і спадали слідом за сонцем кудись у чорну прірву» 10.

Академічний тлумачний Словник української мови дає навіть окреме лексичне значення (паруси — «сонячні промені»), що, на наш погляд, занадто. Це таки переносне, художнє життя слова; поширене, як образ, а не лексема, що стверджують Гончарові вітрила.

Панас Мирний як письменник йшов від літератури і фольклору. А коли взяти до уваги, що всі народні образні й лексичні багатства він вводив у літературу за традиціями своїх попередників, то сміло можна сказати, що він вийшов з літератури, ввібрав у свій творчий арсенал кращі здобутки її і активно примножував їх.

Він вийшов з літератури і увійшов до неї. Міцно, назавжди. І не тільки своїми творами, а й тим, що з них розбуяло, росте, розвивається під пером письменників, які писали після нього, пишуть у наш час і будуть писати в майбутньому.

 

 

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Образній повтор у Панаса Мирного . Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2017 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru