Нові твориОбраз Тетяни Ларіної у романі О. Пушніна «Євгеній Онєгін»
Тетяна Ларіна - головна героїня роману у віршах О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Іноді читачам здається, що автор неправильно дав назву своєму твору. Симпатії усіх, хто береться читати роман, завжди на боці його чарівної героїні - Тетяни. Якщо прочитати роман пильніше, ми побачимо, що образ головного героя Пушкін змальовує,як літописець чи біограф - розгортає події у часі, якісь окремі і розглядає більш детально. Тетяна ж, оскільки не є головною героїнею, з’являється у романі двічі - у своєму родовому маєтку та на балу у Петербурзі. Уперше читач бачить Тетяну тоді, коли Онєгін з’являється на святкуванні її дні народження. Вона - старша з двох сестер Ларіних. Сестри є протилежністю в усьому. Вона - гарна, нерозумна білявка, інша - чорнява і романтична дівчина. Навіть її простонародне - «спогад про давнину дівочу». Вона - «печальна, дика, мовзлива, неначе сарна полохлива…», «… задумлива, смутна і мовчазлива». Якщо її сестра Ольга весела, грається з подружками (та Євгеній зазначає: краси в цій Ользі не знайти, як у Вандейковій мадонні») - Тетяна самотня, полюбляє сидіти сама біля вікна. Її розвага - не вишивання, як в інших дівчат, а романтичні історії про кохання Річардсона і Руссо, сонник Мартина Задеки.
Пушкін підкреслював близькість Тетяни до народу не тільки її простонароднім ім’ям, а й її уподобаннями. Тетяна разом із дворовими дівчатами ворожить на Святвечір, дослухається до розповідей забобонної няні, таємно вичитує з книжки сенс своїх снів… Проста і гарна дівчина, з чистим серцем та допитливим розумом, вона шукає свого романтичного героя і знаходить його в Онєгіні. Чому вона закохана у Ленського? Він також, як і Тетяна - романтичний герой, мандрівник, студент Гетінгенського університету. Людські пересуди одразу «повінчали» Тетяну та Євгенія, проте цього могло не статися. Пушкін визначає цю мить так:
- …Чар якийсь незрозумілий
- Закрався у її думки;
- У серці мрія зародилась;
- Прийшла пора - любов явилась…
- Тож чому саме Євгеній стає її обранцем?
- Тут Пушкін каже просто:
- Давно сердечне умлівання
- У груди стиснені лилось,
- І ждала дівчина… когось.
Тож Євгеній - поки що «хтось» для Тетяни. Вона закохується лише в образ. Свою мрію, яка нарешті набула якихось певних рис. Онєгін для неї - втілення одухотворених героїв «коханця Юлії Вольмара», Малека-Аделя, Лінара, Вертера і Грандісона - «усі в уяві нетерпливій в єдиний образ одяглись, усі в Онєгінії злились…». Сама Тетяна, «подібно Юлії, Дельфіні», закохана, не вміючи висловити свої думки російською, просто переписує текст любовного листа з французького романа та відсилає його Онєгіну як свій…
Для Онєгіна, світського лева, раптова закоханість сільської дівчинки - лише неприємний випадок, він відповідає їй, як і має відповісти дорослий чоловік дівчинці-тінейджеру (навіть досить чемно!): «Я не створений для шлюбу». Він намагається не образити її душу, та однаково перше дівоче почуття її відкинуто…
Минає кілька років - і Онєгін знову зустрічає Тетяну - тепер чарівну світську даму, дружину бойового генерала. Онєгін у захваті: уперше він серйозно закоханий… Як і коли дика романтична дівчинка перетворилася на блискучу хазяйку столичних балів?
Саме несподіване нещасне кохання відкриває для Тетяни-дівчинки світ дорослих почуттів. Вона читає багато книжок з бібліотеки садиби Онєгіних, через які дівчині відкривається внутрішній світ коханого: «Належну знайдено дорогу; дається Тані зрозуміть усе ясніше - слава Богу, - кого судилось полюбить, віддати пал сердечний: дивак сумний і небезпечний…»
Пізніше, приїхавши до Москви, вона пройде науку виїздів у світ, поводячись у товаристві… Зміцніє і виросте її душа, вона стане окрасою і господинею віталень, на рівні розмовлятиме зі світськими левицями (наприклад, із Ніною Вронською, «Клеопатрою Неви»). Та набувши світського досвіду, Тетяни вона залишиться тією дикою і романтичною дівчинкою, що вміла кохати, товариство навчило її вишуканих манер, смаку у вбранні - але відкрило найголовніше - здатність до чистого людського почуття. Відповідь Тетяни на його почуття звучить, неначе помста - гіркий докір на те, що він, із своїм досвідом, не побачив і не оцінив сили її почуттів:Ваш осуд вислухала я… Настала ж черга і моя… Була молодша я в ту пору,
- Здається, краща я була,
- Любила вас - та, крім докору,
- Що в серці вашім я знайшла?..
«Вам, вихованцеві Москви, була не люба я…» - каже Тетяна. «Та нині так змінились ви? Чому впадаєте за мною? Чи не тому, що між юрбою моє уславлене ім’я, що княжий титул маю я?..» Тетяна дорікає предмету свого кохання: «Як з вашим серцем і умом буть почувань дрібних рабом?..» І поважає його і зараз, навіть і любить: «А щастя виявилось так близько…» Пушкін вже майже штовхає Тетяну назустріч своєму герою-ловеласу, та розуміє: ні, Тетяна не для Онєгіних, її чиста і красива душа не створена для одноденного кохання, вона сильна і цільна, їй потрібно або все - або нічого. Її простонародне християнське виховання не дозволяє Тетяні гріха навіть із коханою людиною.Тому її вибір такий: «Та з ким я стала до вінця - зостанусь вірна до кінця».Я Пушкінська Тетяна - чудовий приклад високої любові, такої, яка приносить навіть себе у жертву - заради того, щоб не зрадити, не принизити це найкраще з почуттів. Якби Тетяна не відмовила Онєгіну, їхнє кохання перетворилося б на одне з багатьох їхніх пригод. Натомість її відмова піднесла цю історію на рівень трагедії і легенд у світовій літературі. Пушкін любить свою Тетяну, він захоплений її життям - і дівочим, і жіночим. Тетьяна - втілення пушкінського ідеалу жінки. А ідеал, чи ні, - кожна жінка має відповісти на це питання хоча б раз у житті.
Сподобався твір?. Це не складно, зате не втратиш!