Неприховане обличчя Нiмеччини в «Дорожнiх картинах» Генрiха Гайне

Твір розміщено в Твір з літератури 6 клас від Tvir в Четверг 9 июня

Нiмецький поет i прозаїк Генрiх Гайне створив новаторську лiро-фiлософську прозу «Дорожнi картини», що мала великий вплив на свiтову есеїстику i художньо-документальнi жанри. Перша частина «Дорожнiх картин» — «Подорож на Гарц» (1824).

«Подорож на Гарц» є розвитком i доповненням «Книги пiсень» — книги про почуття i думки. За змiстом «Подорож на Гарц» — дорожнi замiтки, якi змальовують нiмецьку дiйснiсть середини 20-х рокiв. Написанi вони у формi лiтературно-полiтичного фейлетону. Опис подорожi i краси нiмецької природи переплiтається з дотепною та їдкою критикою суспiльних вiдносин та порядкiв у Нiмеччинi. Автор поєднує жанровi сцени i суспiльно-полiтичну сатиру. Картини моралi, судження про полiтичнi подiї, спостереження типових явищ дiйсностi переплiтаються iз казковим видiннями i старовинними легендами.

В основi твору — тонка iронiя. Тут немає виразного позитивного iдеалу Гайне. Немає прямого заклику до боротьби, програми цiєї боротьби. Чим глибше вдивляється Гайне в картину суспiльного життя Нiмеччини, тим бiльш уїдливою стає його iронiя. Вiн ненавидить класи, якi пригноблюють народ i не менше ненавидить тупих мiщан, якi пiдкорюються цiй владi.

«Дорожнi картини» показують убогiсть Нiмеччини, подiленої на десятки карликових князiвств. Вони передають задушну атмосферу нiмецької дiйсностi з її феодальними, майже середньовiчними забобонами: «Повiтря в Нiмеччинi дуже сперте й гаряче, i я iнколи боюсь задихнутися в ньому чи бути задушеним у пекучих обiймах моїх побратимiв-мiстикiв».

Духовний застiй, безпросвiтна вульгарнiсть, тупе самозадоволення, типове для нiмецького бюргерства 20-х рокiв, вiдбилися на сторiнках гнiвної i дотепної книги «Дорожнiх картин» Гайне.

Змальовуючи мiсто чи село, описуючи ту чи iншу випадкову зустрiч пiд час подорожi, Гайне передає риси, типовi для всiєї нiмецької дiйсностi того часу. Так, опис мiста Геттiнгена, що є володiнням короля Ганно-верського i мiстить 999 будiвель, «прославилося своїми ковбасами та унiверситетом», переростає в сатиру на десятки iнших спорiднених мiст в 36 нiмецьких князiвствах.

Самозадоволену обмеженiсть нiмецького фiлiстера-тевтомана, який добровiльно погоджується з iснуючими порядками, Гайне iлюструє невеликими замальовками «з натури», у яких типове передається рисами загостреного гротеску. Наприклад, на одному з етапiв своєї подорожi письменник зустрiчається «з товстим громадянином iз Гослара». У бесiдi з «освiченим» бюргером-рацiоналiстом Гайне показує безпро-свiтну вульгарнiсть i самовдоволену тупiсть нiмецького бувальця.

Гайне не проходить повз робiтничий клас рiдної країни. Поет бачить його страждання, жорстоку експлуатацiю з боку хазяїв. Спустив шись до шахти i поговоривши тут з рудокопами, Гайне вiдмiчає покiрне сприйняття нiмецькими робiтниками тих тяжких умов, у яких вони працюють. «Мiй чичероке виявився чесним нiмцем собачо-вiдда ної породи… Показав менi довгий дерев’яний стiл iз високим стiльцем iз руди, на якому сидiв герцог… Нiмецька вiрнiсть!»

«Ваш народ, — з гiркотою звертається Гайне до «панiв нiмецьких», — найвiрнiший, i ви помиляєтесь, вважаючи, що розумний старий вiрний пес сказився раптово i вишкiря зуби на священнi вашi литки».

Таким чином, автор у своїй книзi точно i вiрно подає спостереження реалiстичного життя, сатирично змальовує окремi огиднi явища дiйсностi.

Нiмецький поет i прозаїк Генрiх Гайне створив новаторську лiро-фiлософську прозу «Дорожнi картини», що мала великий вплив на свiтову есеїстику i художньо-документальнi жанри. Перша частина «Дорожнiх картин» — «Подорож на Гарц» (1824).

«Подорож на Гарц» є розвитком i доповненням «Книги пiсень» — книги про почуття i думки. За змiстом «Подорож на Гарц» — дорожнi замiтки, якi змальовують нiмецьку дiйснiсть середини 20-х рокiв. Написанi вони у формi лiтературно-полiтичного фейлетону. Опис подорожi i краси нiмецької природи переплiтається з дотепною та їдкою критикою суспiльних вiдносин та порядкiв у Нiмеччинi. Автор поєднує жанровi сцени i суспiльно-полiтичну сатиру. Картини моралi, судження про полiтичнi подiї, спостереження типових явищ дiйсностi переплiтаються iз казковим видiннями i старовинними легендами.

В основi твору — тонка iронiя. Тут немає виразного позитивного iдеалу Гайне. Немає прямого заклику до боротьби, програми цiєї боротьби. Чим глибше вдивляється Гайне в картину суспiльного життя Нiмеччини, тим бiльш уїдливою стає його iронiя. Вiн ненавидить класи, якi пригноблюють народ i не менше ненавидить тупих мiщан, якi пiдкорюються цiй владi.

«Дорожнi картини» показують убогiсть Нiмеччини, подiленої на десятки карликових князiвств. Вони передають задушну атмосферу нiмецької дiйсностi з її феодальними, майже середньовiчними забобонами: «Повiтря в Нiмеччинi дуже сперте й гаряче, i я iнколи боюсь задихнутися в ньому чи бути задушеним у пекучих обiймах моїх побратимiв-мiстикiв».

Духовний застiй, безпросвiтна вульгарнiсть, тупе самозадоволення, типове для нiмецького бюргерства 20-х рокiв, вiдбилися на сторiнках гнiвної i дотепної книги «Дорожнiх картин» Гайне.

Змальовуючи мiсто чи село, описуючи ту чи iншу випадкову зустрiч пiд час подорожi, Гайне передає риси, типовi для всiєї нiмецької дiйсностi того часу. Так, опис мiста Геттiнгена, що є володiнням короля Ганно-верського i мiстить 999 будiвель, «прославилося своїми ковбасами та унiверситетом», переростає в сатиру на десятки iнших спорiднених мiст в 36 нiмецьких князiвствах.

Самозадоволену обмеженiсть нiмецького фiлiстера-тевтомана, який добровiльно погоджується з iснуючими порядками, Гайне iлюструє невеликими замальовками «з натури», у яких типове передається рисами загостреного гротеску. Наприклад, на одному з етапiв своєї подорожi письменник зустрiчається «з товстим громадянином iз Гослара». У бесiдi з «освiченим» бюргером-рацiоналiстом Гайне показує безпро-свiтну вульгарнiсть i самовдоволену тупiсть нiмецького бувальця.

Гайне не проходить повз робiтничий клас рiдної країни. Поет бачить його страждання, жорстоку експлуатацiю з боку хазяїв. Спустив шись до шахти i поговоривши тут з рудокопами, Гайне вiдмiчає покiрне сприйняття нiмецькими робiтниками тих тяжких умов, у яких вони працюють. «Мiй чичероке виявився чесним нiмцем собачо-вiдда ної породи… Показав менi довгий дерев’яний стiл iз високим стiльцем iз руди, на якому сидiв герцог… Нiмецька вiрнiсть!»

«Ваш народ, — з гiркотою звертається Гайне до «панiв нiмецьких», — найвiрнiший, i ви помиляєтесь, вважаючи, що розумний старий вiрний пес сказився раптово i вишкiря зуби на священнi вашi литки».

Таким чином, автор у своїй книзi точно i вiрно подає спостереження реалiстичного життя, сатирично змальовує окремi огиднi явища дiйсностi.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Неприховане обличчя Нiмеччини в «Дорожнiх картинах» Генрiха Гайне. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    загрузка...

    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2017 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru