Містичний реалізм М. В. Гоголя: до проблеми філософсько-теологічної символіки

Твір розміщено в Микола Васильович Гоголь від Tvir в Суббота 20 ноября

Цикл повістей «Миргород» (1835) свідчив, зокрема, попри фантастичність подій і ситуацій як містичних (у «Вії»), так і умовних («Портрет», «Ніс»), про перехід творчості і самого Гоголя, та й російської літератури загалом до реалізму. Хоча здебільшого реалізм Гоголя є закодованим реалізмом, проявляючись в авторських утопіях чи антиутопіях. Сама повість «Вій» більше тяжіє до «Вечорів на хуторі біля Диканьки» своїми фантазіями та містицизмом, однак і похмурості, і суму, і печалі тут значно більше, оскільки висловлюється біль за осквернення віри, православних святинь, та й сам герой бурсак Хома Брут гине внаслідок спокуси, що залишається від праотців, невтримної допитливості.

Утопічною виглядає і сімейна ідилія Афанасія Івановича та Пульхерії Іванівни зі «Старосвітських поміщиків», де змальовано дивом збережений куточок «земного раю», уособленого в любові і духовній єдності двох добрих стареньких, однак оте збережене старосвітське добро з його сакральністю є винятковим і досить крихким, власне ефемерним у жорстокості життєвих реалій. Ідилічність невибагливої простоти і скромних запитів, на жаль, поступатиметься користолюбству і марнославству банальної більшості: гріховний світ поглинає старосвітський рай. Така думка тривожить православного письменникамислителя.

Несумірність високих мрій з реальною дійсністю гнтиутопічним дискурсом окреслюється і в «Невському проспекті», і в «Записках божевільного» — повістях з життя морально розкладеної столиці.

Релігійною філософічністю відзначається і «одне з найбільших творінь Гоголя» (В.Бєлінський) — повість «Шинель» (1842), що відкривала в літературі тему «маленької людини» (ця тема властива зокрема і «Станційному доглядачу» О.Пушкіна, значно пізніше трагічним лейтмотивом пройде у повісті Панаса Мирного «П’яниця»).

Сам об’єкт художнього осмислення, проте, у гегелівській повісті є досить примітивним і навіть наївно нікчемним з його сірими й убогими у своїй прозаїчності турботами — купівлею скромної шинелі. Однак той же Акакій Башмачкін потребує співпереживання, слізливого й водночас іронічного співчуття.

Намагаючись викликати жаль до знедоленого соціальною облаштованістю дрібного чиновника, що бореться за виживання у деспотичному жорстокому столичному існуванні, Гоголь разом з тим окреслює дрібноту і нікчемність свого героя, захопленого безглуздою пристрзстю, яка відтіняє образ Божий в людині, такі необхідні для спасіння душі риси, як любов, ігнорування земних, обивательських прагнень — благ сумнівних і скороминущих.

Тому, власне, письменник співчуває не стільки жертві соціального гніту, скільки Божому творінню, яке нг здатне у своїй духовній обмеженості усвідомити сенс свого земного існування, будучи зацикленим на суто матеріальних потребах.

Акакій Башмачкін — це часточка всього народу, знедоленого, скривдженого, нещасного у своїй наївності, обмеженого в духовності, у соціальноетичних запитах. Тому йому потрібно не тільки співчувати, але й похристиянськи любити, любити як брата, людину, якщо вона і смішна своєю обмеженістю, навіть нікчемністю. Біль і співчуття до людини, для якої шинель стає маленьким святом, котре чиновники вимагають відзначити (у цьому прихована зневага до плебейства), яке згодом у нього відберуть грабіжники, що і приведе нещасного до смерті — трагічної у невимовному розпачі.

«Лицо чиновника было бледно, как снег, и глядело совершенним мертвецом. Но ужас значительного лица превзошел все границы, когда он увидел, что рот мертвеца покривился — и, пахнувши на него страшною могилою, произнес такие речи: «А! так вот ты наконец! наконец я тебя того, поймал за воротник! твоейто шинели мне и нужно! не похлопотал об моей, да еще и распек, — отдавай же тепер свою!» Бедное значительное лицо, чуть не умер».

Цей трагічний розпач на обличчі вмираючого від людської кривди лякає і високопоставленого чиновника: нікого не обмине смерть, а що ж там — за межею?.. Кожний, мабуть, має відповісти за ближнього, за нанесені кривди, за бездушність! Кожен за всіх і за все винен! Мотив цей пройде крізь теологічномістичний реалізм Федора Достоєвського, який застерігатиме знаменитою фразою співвітчизників устами старця з «Братів Карамазових». А Достоєвський вийшовто з гоголівської «Шинелі». Власне його «Бедние люди», «Униженние и оскорбленние», «Преступление и наказание», «Идиот», «Братья Карамазовы» продовжують і розвивають гоголівську тему зневаженої людської

Г[ДНОСТІ.

Посвоєму осмислюватимуть цю тему російські класики А.Чехов і О.Купрін, француз Гі де Мопассан, українці Панас Мирний, Б.Грінченко, І.Франко (образ кожуха з оповідання «Історія кожуха» І.Франка розкриває проблему передусім у соціальних вимірах).

Духовноетичні проблеми є магістральними у відомій повістіпритчі «Как поссорился Йван Иванович с Йваном Никифоровичем», де в іронічногіперболічній формі автор розкриває приховану за нарочитою добропорядністю пошлість, нікчемність, пустопорожність запитів і мрій обивателів, котрі вважаються стовпами суспільства.

Оригінальна зав’язка сюжету, предметом якої стає рушниця («благородная вещь»), іронічна форма оповіді з замилуванням двома мужами — честю і гордістю всього Миргорода, показна жалісливість Івана Івановича, ведмежа непоштивість і непоступливість Івана Никифоровича, портретні гіперболічні контрасти, патетика й ліризм, поєднання гіркої іронії із сарказмом і добродушною усмішкою в оцінці сутяжництва колишніх приятелів — далеко не всі художні інгредієнти, підпорядковані афористичній ідеї твору: «Скучно на атом свете, горпода!» У статті «О русской повести и повестях г. Гоголя» знаменитий різкістю і безкомпромісністю, у чомусь справедливий і разом з тим нетерпимий в революційності В. Бєлінський відзначить силу художньої правди (закодованої в метафорах реалізму) повістей Гоголя, що ввійшли в книгу «Миргород»: «Он не льстит жизни, но и не клевещет на нее; он рад виставить наружу все, что и єсть в ней прекрасного человеческого, и в то же время не скрывает и ее безобразия. В том и в другом случае он верен жизни до последней степени».

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Містичний реалізм М. В. Гоголя: до проблеми філософсько-теологічної символіки. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2020 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru