Російська  поезія - велике духовне надбання.   Але  багатьох поетів  і  списателів  забули, їх не друкували, про їх не говорили. У зв’язку з більшими змінами останнім часом у нашому суспільстві багато хто несправедливо забуті імена сталі до нас вертатися, їхні вірші й добутки стали друкувати. Це такі чудові російські поети як Ганна Ахматова, Микола Гумілев, Осип Мандельштам, Марина Цветаєва. Щоб довідатися цих людей і зрозуміти те, чому їхні імена були на час забуті, треба разом з ними прожити життя, подивитися на неї їхніми очами, зрозуміти її їхнім серцем. Із цієї чудової плеяди мені ближче й дорожче всіх М.   И.   Цветаєва. Марина Іванівна Цветаєва народилася в Москві 26 вересня 1892 року. Якщо вплив батька, Івана Володимировича, університетського професора й творця одного із кращих московських музеїв (нині Музей образотворчих мистецтв), до пори до часу залишалося схованим, прихованим, то мати, Марія Олександрівна, жагуче й бурхливо займалася вихованням дітей до самої своєї ранньої смерті. “Після такої матері мені залишилося тільки одне: стати поетом”, - згадувала дочку.

Характер у Марини Цветаєвої був важкий, нерівний, нестійкий. Ілля Еренбург, що добре знав її в молодості, говорить: “Марина Цветаєва сполучала в собі старомодну чемність і бунтарство, пієтет перед гармонією й любов до щиросердечної недорікуватості, граничну гордість і граничну простоту. Її життя було клубком прозрінь і помилок”.

Жила вона складно й важко, не знала й не шукала ні спокою, ні благоденства, завжди була в повній невпорядкованості, щиро затверджувала, що “почуття власності” у неї “обмежується дітьми й зошитами”. Життям Марини Цветаєвої з дитинства й до кончини правило уява.

• Красною кистю  
• Горобина запалилася.
• Падали листи.
• Я родилася.

Дитинство, юність і молодість Марини Іванівни пройшли в Москві й у тихої підмосковної траси, почасти за кордоном. Училася вона багато, але, з родинних обставин, досить безсистемно. Вірші Цветаєва початку писати із шести років (не тільки по-російському, але й по-французькому, по-німецькому), друкуватися - із шістнадцяти. З’явилися перші наївні вірші, а потім - щоденники й листи. В 1910 році вона випускає досить об’ємний збірник “Вечірній альбом”. Його помітили й схвалили такі впливові й вимогливі критики, як В. Брюсов, Н. Гумілев, М. Волошин. Вірші юної Цветаєвої були ще дуже незрілі, але підкуповували своєю талановитістю, відомою своєрідністю й безпосередністю. На цьому зійшлися всі рецензенти. Строгий Брюсов особливо похвалив її за те, що вона безбоязно вводить у поезію “повсякденність”, “безпосередні риси життя”.

У цьому альбомі Цветаєва наділяє свої переживання в ліричні вірші про любов, що не відбулася, про безповоротність минулого й про вірність люблячої:

• Ти всі мені повідав - так рано!
• Я все розглянула - так пізно!
• У серцях наших вічна рана,
• В очах мовчазне питання…
• Темніє…
• Захлопнули ставні, Над усім наближення ночі…
• Люблю  тебе, примарний, Тебе одного - і навік!

У її віршах з’являється лірична героїня - молода дівчина, що мріє про любов. “Вечірній альбом” - це схована присвята. Перед кожним розділом - епіграф, а те й два: з Ростана й Біблії. Деякі вірші вже передвіщали майбутнього поета. У першу чергу - невтримна й жагуча “Молитва”, написана поетесою в день сімнадцатиліття, 26 вересня 1909 року:

• Христос і Бог! Я спрагу чуда
• Тепер, зараз, на початку дня!
• ПРО, дай мені вмерти, покута
• Все життя як книга для мене.
• Ти мудрий, ти не скажеш строго: “Терпи, ще не  кінчений  строк”.
• Ти сам мені подав - занадто багато! Я спрагу відразу - всіх доріг!
• Люблю й хрест, і шовк, і каски,
• Моя душа митей слід…
• Ти дав мені дитинство - краще казки
• І дай мені смерть - у сімнадцять років!

Ні, вона зовсім не хотіла вмерти в той момент, коли писала ці рядки; вони - лише поетичний прийом. Марина Цветаєва була дуже життєстійкою людиною (”Мене вистачить ще на 150 мільйонів життів!”). У вірші “Молитва” звучить сховану обіцянку жити й творити: “Я спрагу… всіх доріг!” Вони з’являться в безлічі - різноманітні дороги цветаєвської творчості. У віршах “Вечірнього альбому” поруч зі спробами виразити дитячі враження й спогади сусідила недитяча сила, що пробивала собі шлях крізь оболонку щоденника московської гімназистки. У вірші “У Люксембурзькому саду”, зі смутком спостерігаючи граючих дітей і їхніх щасливих матерів, вона заздрить їм: “Увесь світ у тебе”, а наприкінці заявляє:

• Я жінок люблю, що в бої не боялися,
• Що Вміли й шпагу тримати, і спис, - але знаю, що тільки в полоні колиски
• Звичайне -  жіноче - щастя моє!

В “Вечірньому альбомі” Цветаєва багато сказала про себе, про свої почуття до дорогих її серцю людям, у першу чергу, до мами й сестри. Завершується він віршем “Ще молитва”, де цветаевська героїня молить творця послати їй просту земну любов. У кращих віршах першої книги вже вгадуються інтонації головного конфлікту її любовної поезії: конфлікту між “землею” і “небом”, між пристрастю й ідеальною любов’ю, між мінутним і вічним, конфлікту побуту й буття. Слідом за “Вечірнім альбомом” з’явилося ще два віршованих збірники Цветаєвої: “Чарівний ліхтар” (1912 р.) і “Із двох книг” (1913 р.) - обоє під маркою видавництва “Оле-Лукойє”, домашнього підприємства Сергія Ефрона, друга юності Цветаєвої, за який в 1912 році вона вийде заміж. У цей час Цветаєва - “чудова і переможна” - жила вже дуже напруженим щиросердечним життям. На той час Цветаєва вже добре знала собі ціну як поетові: “У своїх віршах я впевнена”, - записала вона у своєму щоденнику в 1914 році. Життєлюбство поетеси втілювалося насамперед у любові до Росії й до російського мовлення. Цветаєва дуже любила місто,   у  якому народилася;   Москві  вона присвятила багато віршів:

• Над містом, відкинутим Петром,
• Перекотився дзвоновий грім.
• Гримучий   перекинувся  прибій
• Над жінкою, відкинутої тобою.
• Паную Петрові,   і вам,   про цар, хвала!
• Але вище вас, царі: дзвона.
• Поки вони гримлять із синявого - Незаперечне    першість Москви. - І цілих сорок сорок церков Сміються над гордістю царів!  Спочатку була Москва, що народилася під пером юного поета. На чолі всього й вся панував, звичайно, отчий “чарівний” будинок у Трехпрудном провулку:
• Висихали в    небі смарагдовому
• Краплі зірок і співали півні.
• Це було в будинку старому, будинку дивовижному…
• Дивовижний будинок, наш чудовий будинок у Трехпрудном,
• Перетворився тепер у вірші.

Таким він став у цьому вцілілому уривку отрочного вірша. Ми знаємо, що поруч із будинком стояла тополя, що так і залишився перед очами поета на все життя:

• Ця тополя! Під нимтуляться
•  Наші дитячі вечори.
• Ця тополя серед акацій, Кольори попелу й срібла…

Пізніше в поезії Цветаєвої з’явиться герой, що пройде крізь роки її творчості, змінюючись у другорядному й залишаючись незмінним у головному: у своїй слабості, ніжності в почуттях. Лірична героїня наділяється рисами лагідної богомольної жінки:

Піду й устану в церкві И помолюсь догідникам Про лебедя молоденькому. У перші дні 1917 року в зошиті Цветаєвої з’являються вірші, у яких чуються переспіви старих мотивів, говориться про останню годину нерозкаяними, стомленими страстями ліричної героїні, у деяких виспівується радість земного буття й любові:

• Світове почалося в мені кочовище:
• Це бродять   по нічній землі - дерева,
• Це бродять золотим вином - грона,
• Це мандрують із будинку в будинок - зірки,
• Це ріки починають шлях - назад!
• І мені хочеться до тебе на груди - спати.

Багато хто зі своїх віршів Цветаєва присвячує сучасникам: Ахматовій, Блоку, Маяковському, Ефрону.

• …У співучому граді миємо купола горять,
• І Спасу світлого славить сліпий бродячий…
• І я дарую тобі свій дзвоновий град, Ахматова!
• І серце своє на додачу.

Але всі вони були для неї лише побратимами по перу. Творчість одного тільки Блоку сприйняла Цветаєва як висоту недосяжну, воістину піднебесну:

• Звірові -    барліг,
• Мандрівникові - дорога,
• Мертвому -    мерзни.
• Кожному своє.
• Жінці - лукавити,
• Пану - правити,
• Мені   славити Ім’я твоє.

Сторінка: 1 2

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Любов в житті й творчості Марини Цветаєвої. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

Твір на тему Лірика Марини Цветаєвої

По віршах М. Цветаєвої можна безпомилково скласти її біографію

Твір на тему Маяковський – лірик