Критика Афанасьєва з боку відомих письменників

Твір розміщено в Зразки шкільних творчих робіт від Tvir в Понедельник 12 мая

У рецензії А. М. Пипін зазначає «вірні прийомах у поясненнях казкових переказів» у Афанасьєва, хоча «пояснень міфічного значення різних казок він іде вже задалеко, бажаючи навіть дрібним подробиць дати місце у міфічних уявленнях народу». Отже, навіть Пипін, на той час вже який написав свій чудовий «Нарис літературної історії стародавніх повістей і казок російських», заперечує не проти міфологічної екзегези як такої, лише проти перебільшень і однобічності. Міфологічне тлумачення не зустріло заперечень і в раннього Веселовського, хоч він згодом виступив із різкій, нищівної критикою всієї системи.

У статті «Нотатки й сумніву про порівняльному вивченні середньовічного епосу» (1868) він пише: «Вважаємо за потрібне обмовитися, що ми повстаємо тільки цього вузького тлумачення, а чи не проти міфологічної екзегези загалом у її додатку до всього поэтически-народному творчості християнської пори». Не знаємо жодної рецензії, яка відкинула б праця викладачів у цілому, або зазначила на повну безглуздість методу. Навпаки, такий великий учений, як А.

А. Котля-ревский, відгукнувся на «Поетичні погляди» двічі (як і доти відгукнувся на збори казок), після першого тому і після третього. Щоправда, Котляревський робить ряд критики, але це зауваження не зачіпають суті методу. Критика Котляревського — критика з тією ж позиції, із такого самого табору. Але тим щонайменше Котляревський далекий до афанасьевских захоплень, він обережний і суворий учений, і з його заперечень, по суті, вже міг би підірвати всієї системи автора.

Коли він дорікає Афанасьєва у цьому, що той недостатньо обережним етимологічних зближеннях, недостатньо критичний у ставленні до письмовим джерелам тощо. буд., це ще приватні заперечення. Котляревський наводить дуже цікаві приклади.

То як Афанасьєв щодо «Вірша про голубиної книзі» стверджує, що вірування, ніби земля спочиває на засадах, є вірування міфічне І що кити уособлюють хмари як гігантські водосховища, то Котляревський свідчить про книжковий, анекдотичний джерело цього подання. «Кити — носії Всесвіту — було неможливо належати слов’янської міфології вже й оскільки слов’яни ознайомилися з цим тваринам на вельми пізня година».

Таких помилок у Афанасьєва значна частина, але найсерйозніша заперечення зводиться до того що, що Афанасьєв стоїть власне не так на історичної, але в психологічної точки зору. Котляревський вимагає залучення «историко-этно-графических форм побуту». З погляду Котляревського, це розширило і поглибило б працю Афанасьєва; з нашої ж погляду, залучення власне етнографічних даних спростувало б, усе затвердження Афанасьєва. Так, Котляревський стає в уявленнях про домовика і лешем. Афанасьєв стверджує, що вони — зведені на грішну землю боги-громовники.

Котляревський у цьому сумнівається. «Не був чи образ лісовика безпосереднім твором умов життя і тією епохи, коли, за словами літописця, люди "живяху в лесех, якоже всякий звір", відповідає чи домовик умовам міцної осілого життя і його порядків!» (Саме там, з. 330). Останнім великим представником цього напряму ми повинні визнати видатного російського лінгвіста А.

А. Потебню (1835—1891). Основні інтереси його лежать у сфері фольклористики, а області мовознавства, де його значення надзвичайно великий, хоча й знаходить свою справжню оцінку і визнання лише у наші дні.

У ранні роки своєї діяльності Потебня віддав належне загальному захопленню. Найважливіше нам робота — це «Про міфічний значенні деяких обрядів, і повір’їв». Потебня не виділяє казку як особливий жанр, він шукає у ній міфічні основи (як і різдвяних, весільних та інших обрядах), причому вважає, що міфічна основа однакова як казки, так обрядів. Ми не приводити погляди Потебні і зупинятися з його поглядах на природу міфу.

Метод його хоча б, що з Афанасьєва та її західних попередників, але він увесь ж обережний, визнаючи іноді безсилля міфологічних тлумачень всіх деталей казки. Так, полемізуючи з Афанасьєвим, який стверджує, що казковий небесний вогонь — це божество грому, Потебня підкреслює його водяну природу. З спостережень, що у казках змій іноді стереже воду, Потебня пише: «…зв’язку з земною водою передбачає зв’язку з небесною, т. е.

з тучею». Громовим божеством, скоріш, є чорт, та ворожнеча змія з героєм зводиться до ворожнечі з громовим божеством. Мідний срібне струм, у яких б’ється Покатигорошек, — нічим іншим як небо. Калиновий міст, під яким б’ється герой, — це звід небесний тощо. буд.

Від сонця хмара тане. Але хмари, по Потебне, виявляється довбня-яга (її політ у ступі трактується як політ хмари), і Потебня, справді, зближує відьму зі змієм. Ми навели лише мало тлумачень Потебні, що б, що його метод, маючи деякі індивідуальні особливості, загалом не відрізняється від методів його сучасників.

Але це стосується лише його ранній роботі «Про міфічний значенні деяких обрядів, і повір’їв». А загалом Потебня може бути приєднаний до названої школі. За інших фольклористичних роботах, присвячених, наприклад, прислів’ю і приказці («З лекцій з теорії словесності»), змови, пісні, міфу («Про патентування деяких символах в слов’янської народну поезію»*, «Малоросійські народних пісень»), Потебня вивчає поезію та віршоване творчість як мислительну і пізнавальну функцію. Його сфера — проблеми поетики і психології творчості, й тут їм зроблено надзвичайно багато.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Критика Афанасьєва з боку відомих письменників. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2018 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru