Кощей Трипетович: слов’янський слід

Твір розміщено в Шкільний твір для 11 класу від Tvir в Суббота 4 июня

Весь цей прометеївський мотив в’язня, вогню і птаха спонукає шукати паралелей у слов’янських міфологічних уявленнях. При цьому слід прийняти зауваження відомих дослідників В. Іванова та В. Топорова, що При реконструкції міфологічних реалій слід вважати суттєвим не тільки семантичні та граматичні, але й звукові зв’язки, котрі навіть вважали випадковими: «… Тому тут важливим виявляється встановлення зв’язків не тільки між похідними від одного кореня, але й між словами різних коренів з подібним звуковим складом. У зв’язку з такою групою слів можна вважати потенційно ймовірним використання всередині одного тексту набору близькозвучних основ, що належать до сакральної лексики».

На наш погляд, такою паралеллю є казка про визволення закутого Кощея, який мучиться у казематі войовниці (Василиси), у казані, під яким горить вогонь, і з Кощеєм бореться герой після того, як сам напоїв і визволив на волю через доброту свого серця (тобто «по-дурному», що зближує його з Персефалем, який теж повівся «по-дурному»). Слід мотиву закутості Кощея наявний у епосі «Слово о полку Ігоревім», де поразка (полон) осмислюється як пересідання у «сідло кощеєве» .

Тлумачення, за яким слово «кощей» походить з тюркського «кошчі» (gosh-chy) – «полонений», «раб», «слуга при коні», вірне у тому сенсі, що в період ранніх тюрко-слов’янських контактів на основі тюркської мови пояснене вже на той час незрозуміле слов’янське слово «кащей», «каштей», вірогідно, беруче свій витік від етноніму «кассити» або праіндійського теоніму «Кшітігарбха» («лоно землі»). Остання — це ім’я божества, яке зображалося тримаючим у лівій руці лотос із деревом бажань, а правою доторкається землі (він же – китайський бог пекла Діцзан-ван і японський Дзідзо). В античній традиції, що синтезувала в собі уявлення Середземномор’я та Близького Сходу, «дитина на лотосі» символізує північ (Антіох Афінський, ІІ ст.). Начебто дитина тут символізує Аполлона: «Ти, котрий сидиш на лотосі та освітлюєш весь світ, котрий створив на землі живі істоти… так само як ти приймаєш у північних частинах (έν τοι βορρα μερεσι) образ немовляти, сидячого на лотосі… в південних частинах (έν τοι νότον μερεσι) – образ яструба, через котрого ти надсилаєш у повітря спеку (у праці суфія Сухраварді «Посвист Семурга» цю функцію виконує птиця Семург, — О. Г.)… у західних областях (έν τοι λίβα μερεσι) у тебе образ крокодила, хвоста змії, звідки ти надсилаєш дощ і сніг; у східних частинах (έν τοι άπηλιώτην μερεσι) – крилатого дракона і несеш повітряну царську корону, котрою ти перемагаєш у боротьбі під небом і на землі».

А Хіраньягарбха — це золотий яйцеподібний зародок (пор.: смерть Кощея–Кшітігарбхи знаходиться поза ним, у яйці, тому він умовно безсмертний), що, начебто, плавав у космічних водах і дав початок Всесвітові. Він же — початкова форма Праджапаті («Володар потомства»), який прагнув згвалтувати свою дочку Ушас (планету Венера) і яка, втікаючи, перетворилася на лань. У греків він відомий як «Той, хто ссе лань (домагається лані)» (Телеф), син Геракла і Авги, цар анатолійської Місії, якого тяжко поранив списом Ахіллес, а потім вилікував іржею зі свого списа (пор. з мотивом поранення і лікування Короля–Рибалки у циклі сказань про Грааль). Він же — вищезгаданий хатто-хетський Телепінус, бог родючості, якого теж «лікують»(пробуджують від сну, через який гине світ) жалом (бджоли, тобто комахи; пор.: Ахіллес — вождь племені мірмідонян–»мурах»).

Бог Шіва–Рудра, син Ушас, обурився інцестом Праджапаті та Ушас, але той пообіцяв віддати Рудрі владу над звіриним світом і, як на нас, це мало узаконитися у вигляді шлюбу Рудри з дочкою Праджапаті — володаркою лісу і звірів Артхамадхі (аналог Артеміди). Аналогічно Телепінус за порятунок сонця з полону бога океану Аруни отримує за дружину дочку володаря водної стихії.

Епітет Кощея «Трипетович» може бути пов’язаний зі старо-слов. «терпіти» (трьпти), яким книжники Русі переклали грецьке ύπομενο (hypomeno) «залишатися (певний час на місці), витримувати, терпіти». У реаліях праслов’ян молодші отроки – ініціанти, які називаються у джерелах «кощеями» — «рабами», дійсно терплять (пор. з тюрк. «сабур» — «терпеливий, витривалий» > Сабуров): «… ініціанта завжди тримали в стані жартів і насмішок, підкреслюючи цим його окремішність від соціального світу і його ритуальну смерть і таким чином вчиняючи з ним протилежне загальноприйнятному у світі людей. До таких насмішок належить називання ініціантів – отроків кощеями». Як правило, такі «кощеї» прислуговували дружинникам, доглядаючи їх коней.

Грецька міфологія знає Гіппомена (Гіпомена), який здобув за допомогою хитрощів у випробуванні ініціального характеру за дружину войовницю – бігунку Аталанту, приналежну до кола міфів про вищезгадану Артеміду, богиню лісів та звірів. Аталанта запропонувала Гіпомену змагання з бігу: він повинен був без зброї бігти попереду, а вона зі списом за ним і у випадку, якщо наздоганяла його, то героя чекала смерть. Гіпомен перехитрив її за допомогою Афродіти, яка дала йому золоті яблука, котрі слід було кидати під час бігу (на наш погляд, міфонім Гіпомен – «Терплячий» через причетність його носія до бігу, а вірніше – після проходження ініціації, було переосмислене на Гіппомен, де «гіппос» – «кінь»; пор. з іменем Керсаспа, де «аспа» – «кінь»). Аталанта, підіймаючи яблука, відстала від героя і змушена була вийти за нього заміж. Тобто реально життя героя залежало від круглого золотого предмета, як у Кощея – від яйця (щоб добути його, Іванові – царевичу, явно причетному до Купальсько–Куберського циклу, слід було відбути невеличке «змагання»). Але Гіпомен забув віддячити Афродіті і та розпалила у нього таку сильну пристрасть, що він обняв свою наречену у храмі Кібели. Розгнівана богиня обернула їх на левів (пор.: сліди левів зустрічають руські богатирі у билині про боротьбу Івана Годиновича з Кощерищем).

Батько Гіпомена Мегар, беотійський герой, син Зевса і німфи Геранії. Остання була врятована від потопу криком журавлів («геран»), тобто Мегарове народження пов’язане з водним хаосом і Мегар ( = Макара?) може бути співставлений з Хіраньягарбхою («золоте яйце»)–Праджапаті, іменем якого називають праотців людства індуси.

Можливо, згодом на давньо-європейській основі відбулося народно-етимологічне осмислення імені «Трипет» через наявність у ньому того ж компоненту, що й у теонімі «Праджапаті» (pet — // pati — «володар, пастух, батько»). Перший компонент імені — «Три-» — слід, як на нас, півставляти зі східно-романським (давньо-балканським) «дрегайка» – прекрасні дівчата, святі, прикрашені квітами, котрі на день святого Івана («синзієне» – «святоіванці»), танцюючи, обходять поля, «забезпечуючи» цим самим урожай. Декілька дівчат зодягнені у чоловічий одяг, демонструючи схожий танок (у слов’ян цей обряд відомий у стосунку до святої Трійці як «русальний»; у румун, навпаки, на Трійцю чоловіки переодягаються у жіночий одяг і демонструють войовничість, т. зв. «келушари»).

«Трипет«, отже, є означенням провідника сонму «дрегайок» – східнобалканських міфічних істот («амазонок»), відповідальних за аграрний культ. Цього Трипета ми ототожнюємо саме з українським фольклорним Дунайчиком, який «танок водив» і від небезпеки бути ним поміченою і «взятою у танець» застерігає мати дочку (пор.: Агамемнон попереджає Клітемнестру про те, що їй не личить перебувати у «натовпі воїнів», Евріпід, «Іфігенія в Авліді», 35, cf. 1030, 1546; Іолай у «Гераклідах» говорить, що «не можна дівиць пускати у натовп і саджати бояться навіть біля вівтаря», 43 – 44). У слов’ян фольклор фіксує передання про Красивого юнака Змія, який виглядає «красних дівчат» і якщо зачарує якусь, то та невиліковна навіки і від цього кохання народжується особлива людина, яку серби називають «Змій Вогняний Вовк».

Сторінка: 1 2

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Кощей Трипетович: слов’янський слід. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    загрузка...

    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2017 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru