Корифеї давньогрецької трагедії: Есхіл і Софокл

Твір розміщено в Твір з літератури 8 клас від Tvir в Четверг 25 ноября

Короткий переказ учителем міфу про Едіпа. Жив у Фівах цар Едіп- мудрець, грішник і мученик. Йому випала страшна доля — не знаючи, убити рідного батька і одружитися з рідною матір’ю. За власним бажанням він покарав себе — виколов очі, щоб не бачити світла. За волею богів йому було даровано прощення і блаженна смерть. У Едіпа було два сина Етеокл і Полінік та дві доньки — Антігона і Ісмена. Коли Едіп зрікся влади, правити почали його сини Етеокл і Полінік під наглядом старого Креонта, родича і радника Едіпа. Брати посварилися: Етеокл вигнав Полініка. Той зібрав на чужій стороні велике військо і пішов на Фіви війною. Був бій під стінами Фів, у бою брат зійшовся з братом, і обидва загинули. Про те, що було далі, Софокл поетично розповів у трагедії «Антігона».

Короткий переказ сюжету трагедії Софокла «Антігона». Після загибелі Етеокла і Полініка правити Фівами почав Креонт. Він відразу видав указ: Етеокла, законного царя, який загинув за батьківщину, поховати з честю, а Полініка, який привів ворогів до стін рідного міста, заборонити ховати і кинути на розтерзання собакам і стерв’ятникам. Це було порушенням звичаїв. Вважалося, що душа непохованого не може знайти заспокоєння у потойбічному світі, тож мститися беззахисним мертвим — негідно людей і не угодно богам. Але Креонт думав не про людей і не про богів, а про державу і свою владу.

Та про людей і богів, про честь і благочестя подумала Антігона. Полінік їй такий же брат, як Етеокл, і вона повинна піклуватися, щоб його душа знайшла таке ж потойбічне заспокоєння. Указ ще не оголошений, але Антігона вже готова його порушити. Вона кличе свою сестру Ісмену — з їхньої розмови починається трагедія.

  • Антігона. Чи допоможеш брата поховать мені?
  • Ісмена. Як поховать? Та це ж нам заборонено.
  • Антігона. Мого й твого — як ти не схочеш — брата я
  • Ховатиму, — йому лишусь я вірною.
  • Ісмена. Смілива ж ти. Наперекір Креонтові?
  • Антігона. Мого чуття не може в мене взяти він.

Входить хор фіванських старійшин. У їхньому співі замість тривоги звучить радість: адже одержана пере. мога, Фіви врятовані, час святкувати і дякувати богам. Назустріч хору виходить Креонт і оголошує свій указ: «тіло Етеокла «з обрядом урочистим поховать», тіло Полініка «не вільно ні ховати, ні оплакувать, Лише без похорону, на поживу псам І хижим птахам на поталу кинути».

У відповідь на ці урочисті слова вбігає охоронець і вигукує: «Хтось порушив указ, прикидав труп землею!» Нехай символічно, але поховання відбулося. Креонт розлючений:знайти злочинця! На сцені з’являється хор, який співає: «Дивних багато в світі див…»

У Стародавній Греції говорили: «Вище всього в житті людини — закон, і неписаний закон — вище писаного». Неписаний закон — вічний, він даний природою, на ньому тримається життя людей: він велить шанувати богів, любити рідних, жаліти слабких. Писаний закон — у кожній державі спій, він установлюється людьми, він не вічний, його можна видати і відмінити.

  • Пісня «Дивних багато в світі див…» закінчується рядками:
  • «Хто в шані мав клятви міць,
  • Батьків закон, гнів богів,
  • Той — преславний.
  • Безславним хай буде, хто посмів
  • На кривдну путь серцем стать -
  • Щастя не знайти йому,
  • Й ні в домі гість, ні друг мені він не буде».

Антігона не злякалася гніву Креонта, який і різно звернувся до неї:

  • А ти — пряму й коротку дай нам відповідь.
  • Ти знала, що робить це заборонено?
  • Антігона.
  • Так… Як не знати? Скрізь це оголошено.
  • Креонт.
  • І все ж наказ переступить посміла ти?
  • Антігона.
  • Його ж не Зевс з Олімпу сповістив мені,
  • І не богів підземних правда вічная,
  • Що всі закони людям установлює.

 

  • Не знала я, що смертних розпорядження
  • Такі могутні, щоб переступать могли
  • Богів закон одвічний, хоч не писаний.
  • Його не вчора, не сьогодні створено,
  • Коли з’явивсь він — вже ніхто не відає.
  • Не хтіла я, людських велінь страхаючись,
  • Відповідати потім перед вічними . Богами.
  • Провідник хору.
  • Завзята, видно, донька, як і батько був
  • Завзятий духом, — лихо не страшить її.

І все ж лихо прийшло: Креонт жорстоко покарає Антігону, яка, незважаючи на суворі попередження правителя, продовжувала оплакувати загиблого Полініка і знову намагалася поховати його тіло. Креонт наказав поховати нескорену Антігону живцем у гробниці. Його не зупинило навіть те, що Антігона була нареченою його сина Гемона.

Та жорстоко помоталися боги Креонту за те, ще той порушив їхні закони: на очах у батька Гемон простромлює собі груди мечем, від горя кінчає з життям дружина. Зломлено гордий, властолюбний дух Креонта. У розпачі він кличе смерть, щоб хоч вона припинила його страждання

  • Креонт.
  • … Хай приходить він,
  • Щонайкращий день, мені суджений.
  • Хай же з’явиться мій останній день!
  • Хай мерщій іде, хай приходить він,
  • Щоб дня іншого вже не бачити.
  • …Відведіть мене, божевільного, -
  • Я ж убив тебе, рідний сину мій,
  • І дружину вбив, і нема мені,
  • Безталанному, де подітися!
  • Все, що мав — згубив, лиш нестерпної
  • Долі впав тягар на чоло мені.

Найвідоміші трагедії давньогрецьких драматургів (серед них «Прометей закутий» Есхіла та «Антігона» Софокла) і сьогодні успішно йдуть на сценах багатьох театрів.

 

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Корифеї давньогрецької трагедії: Есхіл і Софокл. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2017 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru