Конфлікт двох світоглядів у оповіданні М. Горького «Челкаш»

Твір розміщено в Твори з зарубіжної літератури від Tvir в Воскресенье 22 июня

У ранніх романтичних оповіданнях Максим Горький виразив своє відношення до життя і людей, свій погляд на епоху. Герої багатьох із цих оповідань — так звані босяки. Письменник зображує їх людьми сміливими, сильними духом. Головне для них — це воля, яку босяки, як і всі ми, розуміють по-своєму. Вони жагуче мріють про якесь особливе життя, далеке від щоденності. Але знайти його не можуть, тому йдуть бродяжити, співаються, кінчають життя самогубством. Один з таких людей зображений в оповіданні «Челкаш». Челкаш — «старий вовк, добре знайомий гаванському люду, запеклий п’яниця і спритний, сміливий злодій». У ньому відчувається щось небезпечне, холодне і хиже. «Навіть і тут, серед сотень таких же, як він, різких босяцьких фігур, він відразу звертав на себе увагу своєю подібністю зі степовим яструбом, своєю хижою худорбою і цією ходою, що прицілюється, плавною і спокійною на вид, але внутрішньо збудженою й яркою…». Челкаша влаштовує життя, що він веде: він сам собі хазяїн, а «попереду йому посміхався солідний заробіток, вимагаючи небагато праці і багато спритності».

Головне, що він цінує в житті — це воля. Воля від людей, праці, яких-небудь обов’язків. Його антиподом є селянський хлопець Гаврило, що випадково став помічником злодія і контрабандиста Челкаша. У Гаврила свої погляди і думки про волю: «Гуляй, як бажаєш. Бога тільки пам’ятай». Челкаша він вважає темною і небезпечною людиною, зовсім зайвим і марним. «Пропащий адже ти… Немає тобі шляху…» — говорить він. Напевно, у подібних словах є частка правди, тому що вони виводять із себе Челкаша, він сприймає їх як образу. От як він реагує на слова Гаврила: «він кипів і здригався від образи, нанесеною йому цим молоденьким телям, яким він під час розмови з ним нехтував, а тепер відразу зненавидів за те, що у нього такі чисті блакитні очі, здорове засмагле обличчя, короткі міцні руки, за те, що він має десь там село, будинок у ньому, за те, що його запрошує в зяті заможний мужик». Тим часом Челкаш і Гаврило мають загальне соціальне походження: обидва вони із селян. Але Челкаш давно порвав із сільським середовищем, він «почував себе… викинутим назавжди з того порядку життя, у якому виробилася та кров, що тече в його жилах». Проте, багато особливостей селянської психології добре зрозумілі Челкашу. Прихильність до землі і господарства, навіть скнарість.

    «А жадібний ти!.. Недобре… Втім, що ж? Селянин…» — помічає Челкаш. По-різному герої ставляться до праці. Якщо Гаврило мріє про гроші для того, щоб вкласти їх «у землю», то Челкаш ніяк не може зрозуміти, у чому радість селянської праці. Він завзято запитує у Гаврила: «Ну, скажи мені, — заговорив Челкаш, — прийдеш ти в село, одружишся, почнеш землю копати, хліб сіяти, дружина дітей народить, кормів не буде вистачати; ну, будеш ти все життя зі шкіри лізти… Ну, і що? Багато в цьому смаку?»

Сенс життя для нього в іншому. Вільне босяцьке життя, просторе і могутнє море очищають Челкаша від пристрасті до грошей. Він глибоко нехтує Гаврила за його жадібність, корисливість. Горький показує болісну боротьбу в душі релігійного сільського хлопця, що завершується перемогою нескоримої сили грошей. Коли Гаврило довідається, у яку справу втяг його Челкаш, він мріє втекти, боїться «душу загубити на все життя». Але після питання Челкаша: «Ну коли б дві райдужних?» (двісті рублів) настрій хлопця змінюється. Він вже готовий погодитися на нове злодійство і пожертвувати порятунком душі: «Так адже, може… і не загубиш! — посміхнувся Гаврило. — Не загубиш, а людиною на все життя зробишся». Наступний поворот сюжету переконує нас у тім, що заради грошей Гаврило дійсно готовий на все. За украдену мануфактуру Челкаш одержав 540 рублів. І Гаврило всерйоз замишляє вбивство напарника. У цей момент злодій і гуляка Челкаш викликає велику симпатію автора і читачів, «На! Жери… — крикнув він, тремтячи від хвилювання, гострої жалості і ненависті до цього жадібного раба. І, кинувши гроші, він відчув себе героєм».

Не дивно, але Челкаш розуміє, що духовно він вище і чистіше, ніж той, хто називав його зайвою, непотрібною на землі людиною. Мрія Гаврила здійснюється. «Потім Гаврило зняв свій мокрий картуз, перехрестився, подивився на гроші, затиснуті у долоні, вільно і глибоко зітхнув, сховав їх за пазуху і широкими, твердими кроками пішов берегом убік, протилежний тому, де зник Челкаш». Ця, здавалося б, незначна деталь говорить багато про що. По-перше, вчинок Челкаша не змінив світогляд селянського хлопця. По-друге, Гаврилу і Челкашу дійсно не по путі, занадто по-різному вони дивляться на життя. І дійсно, «…злодій, гуляка, відірваний від усього рідного, ніколи не буде таким жадібним, низьким, що не пам’ятає себе. Ніколи не стане таким!..». Хоча із часу написання оповідання «Челкаш» пройшло більше ста років, воно не втратило свого значення і у наш час. Економічна криза, зубожіння більшості населення, падіння престижу моральних цінностей — все це призвело до того, що багато хто з людей вважає гроші самим головним у житті, і для них неважливо, яким способом вони добуті. Перебороти психологію корисливості не просто, але той, хто зможе це зробити, стане вище, чистіше і духовно більш багатим.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Конфлікт двох світоглядів у оповіданні М. Горького «Челкаш». Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2018 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru