Ігор Святославич — герой пам’ятника давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім»

Твір розміщено в Шкільні твори для 5 класу від Tvir в Понедельник 14 февраля

Точна дата створення анонімного твору невідома. Більшість дослідників відносять появу «Слова» в Києво-Чернігівської Русі до часу між 1185 р. і 90-ми роками. XII »Шв. Численні спроби атрибуції та визначення жанру пам’ятника не привели до однозначних результатів. Єдиний список «Слова» (як вважають, XVI »Шв.) Був виявлений у складі збірника, придбаного графом А.І. Мусіним-Пушкіним у архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Йоїла Биковського в кінці XVIII »Шв. У 1796 р. була знята писарська копія в дар Катерині II. Вперше «Слово» опубліковано у 1800 р. Рукопис загинула в московському пожежі 1812 р.) І.С. (Християнське ім’я Георгій) — новго-род-сіверський князь, реальна історична особа (до XVII »Шв. Давньоруська література не знала вигаданих і типізованих героїв). Народився 2 квітня 1151г. Син чернігівського князя Святослава Ольговича; онук родоначальника чернігівських Ольговичів, князя-крамольника, незмінного супротивника Володимира Мономаха Олега Святославича (у «Слові» названо Гориславичем).

І.С. був одружений на дочці Ярослава Володимировича Галицького (див. Ярославна). Після смерті старшого брата (1180) став держітелем Новгород-Північ-ської землі. Подібно дідові, вдаємося у міжусобицях до допомоги половців, у 1181 р. в союзі з ханами Кончаком і Кобяком брав участь у боротьбі князів на стороні Святослава Всеволодовича. Не приєднався до коаліційної походу під проводом цього київського князя (1184), а пішов на половців в оточенні найближчих родичів. Поетичним відгуком на цей трагічний похід і стало «Слово». Необачна експедиція І.С. завершилася небувалим поразкою росіян і полоном всіх князів, що послідували за І.С. (Всеволода Святославича Курського — брата І.С., Володимира Ігоровича Путивльського — сина І.С., Святослава Ольговича Рильського — племінника І.С.). На початку походу, що відбувся в квітні 1185 р., ніщо не віщувало біди. Але 1 травня, коли дружини заглибилися в степу, сталося сонячне затемнення. Астральні явища оцінювалися на Русі як передвістя біди, їм надавалося провіденціальне значення. І.С. вирішує продовжити рух, бажання слави «йому знамення заступи».

 У першому бою з половцями росіяни здобули перемогу, захопили багату здобич. Однак у другій битві на березі Каяли, що тривала три дні, були вщент розбиті об’єднаними силами багатьох ханів. Опинившись в полоні у свого недавнього союзника і свата Кончака, І.С. користувався відносною свободою і незабаром зумів втекти на Русь з допомогою половця на ім’я Овлур, після чого опинився в Києві. Подальша доля І.С. не знайшла відображення в «Слові». З літописів відомо, що в 1198 р. він став чернігівським князем. Помер у грудні 1202 Трагічна доля трьох його синів: в 1211 р. Роман, Святослав і Ростислав, які потерпіли невдачу в боротьбі за володіння Галицьким князівством, були повішені галицькими боярами. «Слово» малює І.С. мужнім воїном. І хоча князь не показаний в бою (описана відвага в битві його брата Буй-Тура Всеволода), відчайдушна хоробрість героя і всіх Ольговичів неодноразово підкреслюється автором: «хоробрий Святославич», «Олегове хоробре гніздо», «хоробрий полк», «хоробрі русичі» .

Навіть в «золотому слові» Святослава Всеволодовича («Тоді великий Свят’слав’ зронив злато слово з сльозами змішане»), де київський князь картає І.С. за те, що той звів нанівець його зусилля по боротьбі зі степом, міститься визнання відваги учасників сепаратного походу: «Ваю хоробра серця в’жестоцем’ харалузе скута, а в буесті загартована». Великий князь закликає помститися за рани І.С. Симпатія автора до І.С., «іже істягну ум ‘силою своєю і погостріше серця свого мужністю», безумовна. У фатальні хвилини затемнення І.С. з непохитністю каже воїнам: «Луце ж’б Потягу бити, неже полонених бити … хощу главу свою прикладіть, а любо Іспітіе шеломомь Дону». Особливу роль у характеристиці князя грає мотив братолюбства, ніжної прихильності його ко Всеволоду. Разом з тим автор «Слова» засуджує недалекоглядність І.С. Жага слави приводить героя до трагічних змін у долі: князь пересів «із’ сідла злата, а в сідло кощіево» (рабське). Своїм вчинком князь відкрив дорогу на Русь новим набігам, пробудив горі, біду і «підступність», які приспав Святослав Київський.

Поразка І.С. — привід для поетичних роздумів автора про всієї Руської землі, яку роздирають феодальною роздробленістю: «І начяша князі про мале« се велике »мл’віті, а самі на собі крамолу коваті». Автор закликає князів до єднання. «Кают» І.С. і представники навколишніх народів, «німці, венедіци, Греції та моравами», сама природа противиться намірам князя, попереджає його. Так, спираючись на народнопоетичній традиції, творець «Слова» показує всю згубність вчинків новгород-сіверського князя. У результаті поразки всі обійнято сумом, туга розлилася по Руській землі, «в’стона бо, братіє, Киевь тугою, а Чернігов’ напастьмі», «нічіть трава жало-щами, а древо з тугою до землі схилилося». Але коли І.С. біжить з полону, все змінюється. На зміну печалі приходить радість («країни заради, гради весели»), а сили природи допомагають йому, бог вказує втікачеві шлях додому. Настільки ж контрастна і світлова образність. Темрява затемнення, чорні хмари загрози, морок поразки («обидва багряна стл’па погасити» — І.С. і Всеволод) змінюються в образному ладі пам’ятника світлом, коли І.С. виявляється на волі: «Сонце світиться на небесах, — Ігор князь в’Руської землі».

Фінал «Слова» радісний. Автор славить І.С. та учасників походу. За два сторіччя, які минули з моменту опублікування пам’ятника, «Слово» породила величезну дослідницьку та науково-популярну літературу. Виникла особлива галузь гуманітарного знання. Труднощі вивчення і коментування (наявність «темних місць») тексту «Слова» проявилися в неоднозначному тлумаченні образу головного героя. Одні дослідники оцінюють І.С. як полум’яного патріота, інші — показують всю складність і суперечливість прагнень князя. Так, Д. С. Лихачов вважає, що І.С., діючи у згоді з усіма російськими князями, рішуче пориває зі своїми недавніми союзниками половцями. Б. А. Рибаков ж робить більший акцент на егоїстичної природи вчинків князя. Крім «Слова» події походу 1185 і доля І.С. відображені в традиційних літописних повістях. Вони використовуються зазвичай як історичного коментаря до пам’ятки. Південноросійська (Іпатіївський літопис поч. ХУв.) Та севернорусскім (Лаврентія-ської літопис 1377 р.) повісті різняться за обсягом, художності, ідейної спрямованості. З кінця XVIII »Шв. до пам’ятки зверталися багато письменники. Поетичні перекладання, мотиви і образи, ремінісценції «Слова» в літературі нового часу самі по собі стали предметом вивчення.

Вісімнадцять років працював над оперою «Князь Ігор» А. П. Бородін (1869-1887). Образами «Слова» надихалися художники. Найвідомішим відгуком на поему стала картина В. М. Васнецова «Після побоїща Ігоря Святославича» (1880). Герой «Слова» зображений на гравюрах І. Я. Білібіна (1929) і В. А. Фаворського (1950-і рр..), Полотнах М. К. Реріха, І. С. Глазунова, В. Назарука та ін Ескізи костюмів до опери А. П. Бородіна виконали К. А. Коровін і Н. К. Реріх. Серед безлічі ілюстрацій виділяються роботи палешаніна І. І. Голікова (1934). Геніальний твір епохи розквіту середньовічної культури, а також подальші поетичні відгуки на «Слово» в культурі нового часу обезсмертили ім’я одного з удільних князів XII »Шв. У результаті І.С. зайняв у пам’яті нащадків місце поряд з видатними діячами Стародавньої Русі.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Ігор Святославич — герой пам’ятника давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2019 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru