Нові твориІ в таємниці - ти живеш, Русь. О. Блок
Батьківщина - одна з головних тем у творчості кожного поета. І проте Росія Блока - це особливе явище, це ім’я епохи, що загинула після революції. Як ніхто інший, Блок відбив у своїх віршах про Росію розповсюджені тоді серед інтелігенції почуття - замилування своєю країною, жаль нелегкої долі, відчуття вибраності, тривога за її долю, передчуття «нечуваних змін» і «небачених заколотів», готовність пожертвувати собою для її блага. Так відчували тоді багато хто - а Блок зумів виразити, яскраво і талановито. Спляче зачароване царство, заповідна країна - така Росія з раннього вірша «Русь». Але вже тут - не тільки краса, таємниця, незвичність, але і «країни рідної вбогість», «шматки її лахміть». Але і така Росія дорога до болю.
- Росія, убога Росія,
- Мені хати сірі твої,
- Твої мені сльози вітрові -
Як сльози першої любові! - пише він у вірші «Росія». Вся історія країни - суцільні трагедії і випробування.
- Русь моя, життя моє, чи разом нам томитися?
- Цар, да Сибір, да Єрмак, так в’язниця!
- Ех, чи не пора розлучитися, покаятися…
- Вільному серцю на що твоя тьма?
- Чи знала що? Або в бога ти вірила?
- Що там почуєш із пісень твоїх?
- Чудь начудила, да міру наміряла
- Гатей, доріг так стовпів верстових…
Чим далі, тим ясніше Блок бачить не тільки прекрасну природу, історичне минуле і милі казки - але і страшний світ повсякденності, вульгарність, бездуховність, які відбиває у віршах «Фабрика» або «Грішити безсоромно, непробудно…» Але «…і така, моя Росія, Ти всіх країв дорожче мені». Згадуючи минуле країни, повне трагедій і випробувань, Блок боїться, що «повториться все, як раніше». Починаючи з 1907 року, ця тривога присутня у багатьох його віршах. Що чекає країну - суцільна «фабрика»? «І безустанне ревіння машини, що кує загибель день і ніч?» «Нечувані зміни, Небачені заколоти»? І - спорудження храму - «на крові»? Але як важко бачити убогість, бруд, морок, приниження, а по іншу сторону «ситі» з їх убогим і аморальним світом. І два шляхи - «дати гніву правому дозріти» - або туга і нудьга. Але приходить війна з усіма її жахами. «Європа збожеволіла: кольори людства, кольори інтелігенції сидять роками у болоті… на вузенької тисячеверстної смужці, що називається «фронт». Страшні смерть, каліцтва, але ще страшніше - нісенітниця того, що відбувається». «Важко сказати, що більш нудотне: то кровопролиття або то неробство, та нудьга, та вульгарщина», - писав він пізніше у статті «Інтелігенція і революція». Необхідність, невідворотність революції розуміли усі, вона вітала у повітрі. Це «Доколе матері тужити? Доколе шуліці кружляти?» - у всіх у підсвідомості. Але потім безглузді вбивства, що пішли, пожежі, бешкетування жахали. Блок так пояснює те, що відбувається в країні: «Чому дірявлять древній собор? - Тому, що сто років тут ожирілий поп, ікаючи, хабарничав і торгував горілкою. Чому гадят у люб’язних серцю панських садибах? - Тому, що там насилували і пороли дівок: не в того пана, так у сусіда». Він пише про те, що до революції примазалися «сотні шахраїв, провокаторів, чорносотенців, людей, що люблять погріти руки». Він ще не знає, як багато буде цих що примазалися - і скільки влади вони приберуть до рук… Властива йому жертовність - хоч у відношенні до Жінки, хоч до Росії - проявляється і у його відношенні до революції. Так, революція жорстока - але його народ вибрав її, і його доля - розділити долю народу.
- Що б не діялося із країною - вона єдина і безцінна.
- Ідуть століття, шумить війна,
- Встає заколот, горять села,
- А ти все та ж, моя країна,
- У вроді заплаканої й древньої.
Вірші його про Росію прекрасні - як прекрасна будь-яка любов, освячена талантом.
Сподобався твір?. Це не складно, зате не втратиш!