‘І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю…» (3 варіант)

Твір розміщено в Твори з зарубіжної літератури від Tvir в Суббота 12 сентября

Мати! Хіба є у світі щось прекрасніше, чистіше, святіше? Мати не лише дарує життя, вона віддає дитині всю свою душу, напуває разом із молоком любов’ю до Батьківщини, до людей. Образу матері присвятив свої твори не один митець. Чарівна у своїй святості, постає вона з картин Леонардо да Вінчі, Рафаеля. Святою Марією малює матір у своїх творах Тарас Шевченко. Образ матері, доброї, щедрої на любов і ласку, постає перед нами з творів Олександра Довженка, Василя Симоненка, Бориса Олійника, Андрія Малишка….

Андрій Малишко відомий читачу як співець рідної природи, прекрасних почуттів. Але найбільше враження, як на мене, справляють його вірші, присвячені матері: «Пісня», «Не стій, мати, та й коло хати», «Мати», «Балада», «Яблуні» тощо. Найбільш відомим віршем Малишка про матір є «Пісня про рушник», який по праву можна назвати гімном материнству. Цей величний твір увійшов у збірку «Серце моєї матері».

Малишкова поезія є своєрідною сповіддю ліричного героя, що чине з його серця. Автор, згадуючи найріднішу в світі людину, дарує їй ніжні слова: «рідна мати моя», «твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, і засмучені очі хороші, блакитні твої». У цій пісні материнська любов помножена поетом на всі найніжніші почуття українських матерів, які «ночей не доспали», вчили своїх синів любити отчий край, тому не раз водили їх у «поля край села». Проводжаючи «на зорі» сина у «дорогу далеку», мати, за традицією, «на щастя, на долю» дає йому найцінніший подарунок — «рушник вишиваний». Рушник з народження супроводжує людину: дівчата дбають про рушники, щоб подружнє життя було щасливим, молодята стають на рушник — знак вірності та кохання, мати вимережує своїй дитині долю…

Даючи синові рушник, мати бажає йому добра в незнайомому краї, це побажання передано дуже тонко і поетично:

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї…

Вишиваний рушник оберігає в дорозі, допомагає не втратити зв’язок з рідною домівкою. Герой сподівається простелити рушник — свою долю — «в тихім шелесті трав, в щебетанні дібров».

Вся поезія пройнята материнським теплом і синівською вдячністю. Кожний її рядок випромінює доброту й любов.

Кожен митець мріє про безсмертя для своїх творів. «Пісня про рушник» Андрія Малишка живе у людських серцях вже кілька десятиліть, а буде жити ще більше. Бо все, що йде від серця, все чисте і, щире, стає близьким кожному. Платон Майборода відчув душею музику цієї поезії і поклав її на ноти. Пісня стала народною, вона викликає у людей найкращі почуття, бажання обійняти весь світ і до землі вклонитися найдорожчій люди ні — рідній матусі.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » ‘І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю…» (3 варіант). Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2018 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru