Григорiй Сковорода. Тематична рiзноманiтнiсть творiв

Твір розміщено в Григорій Саввич Сковорода від Tvir в Четверг 9 июня

Григорій Савич Сковорода — оригінальний мислитель і письменник, виразник ідей гуманізму та селянського просвітництва.

Народився 3 грудня 1722 року в с. Чорнухах Лубенського полку на Полтавщині, у сім’ї малоземельного козака. У 1734 — 1753 роках з переривами навчався в Києво-Могилянсткій академії.

У 1750 році викладав поетику в Переяславській гімназії, деякий час працював і домашнім учителем у поміщика С. Томари у с. Ковраях. Тут написав свої перші вірші.

Останні 25 років життя провів у мандрах по Слобожанській Україні. Саме в цей час були написані його філософські твори (трактати, діалоги, притчі). Художня спадщина Сковороди складається з віршів зібраних у книзі «Сад божественних пісень» і збірки байок «Басня харьковская».

Помер 9 листопада 1794р. в с. Іванівні на Харківщині.

Сад божественних пісень.

Ліричний герой збірки-весь в пошуках правди, добра, щастя. Він як і автор великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою. Відкриваючи перед читачем свою благородну, чутливу душу, ліричний герой виливає журбу, тривогу, роздуми. Його мучать нудьга проклята і докучлива печаль. У багатьох творах автор милується красою рідної природи, духовно збагачується її чарами. Красу природи автор висвітлює в віршах «В город не піду багатий — у полях я буду жить» та багатьох інших.

Серед поезій збірки трапляються панегірики («Іде, хоче нас лишити», «На день народження Василя Томари»), але від панегіричних віршів попередників Сковороди вони відрізняються чистотою і щирістю почуттів, простотою образів.

Сковорода на кожному кроці бачив закріпачений люд і пристрасно жадав для нього волі — свої роздуми з приводу цього висловив у пісні «De liberate» («Про свободу»). У ній оспівує волю як найбільше багатство. Золото, порівняне з волею — ніщо — болото. Найбільша турбота ліричного героя про те, щоб не позбутися волі. Тому автор і славить Богдана Хмельницького, називає його героєм, батьком вольності. У своїх творах поет-любомудр відбив надію народу по майбутні часи, коли земля стане «царством любові.. без ворожнечі і чвар».

Байки.

Григорій Сковорода — не лише талановитий поет-лірик, а й видатний байкар. Сковорода надавав байці жанрової самостійності він створив понад 30 прозових байок. Відтворити істину й висловити критичне ставлення до суспільних явищ — таке завдання і призначення байки, на думку Сковороди. Тому його байки гостро сатиричні, наприклад «Олениця і кабан».

Розумову обмеженість висміяно в байці «Жайворонки». Молодий жайворонок сприйняв за орла черепаху, коли та з великим шумом і грюкотом упала на камінь. З приводу такої нерозсудливості старий жайворонок зауважує «Не той орел, що літа, а той, що легко сідає».

Чванство й самодурство панства засуджено в байці «Голова і тулуб»; в якій бундючний тулуб у розкішній франтовій одежі величається перед головою — невибагливою, здатною обійтися малим, та кмітливою. Простота і розум протиставлені пихатості й глухості.

Байка «Чиж і Щиглик» навчає скромності і волелюбності. Чиж, який потрапив у неволю, бо спокусили його солодкий харч і гарна клітка, тепер зрозумів, що краще вже «сухар з водою, ніж цукор із бідою».

Ідею «сродної» праці розвив Сковорода в байці «Бджола і Шершень» разом з тим байка є протиставленням трудящих і нероб.

Шершні — паразити «що живуть крадіжкою чужою». Бджола — це мудра людина «що у своєму сродному ділі працює». Шершні — це ті люди, що дивляться на науку, як на засіб власного збагачення, які не хочуть бути корисними людству.

Головне джерело байок Сковороди — українська народна казка. Особливість байок Сковороди: мораль, яку він називає силою, буває в кілька разів більшою, ніж основна частина байки.

Притчі.

Г. Сковорода є також автором ряду притч-оповідей алегорично-повчального характеру. Притча за жанром споріднення є байкою, бо вона так само як байка має сюжет, діалог, мораль. У притчах Сковорода висловлював свої філософські, естетичні і педагогічні погляди. Наприклад, у притчі «Вдячний Еродій» йдеться про велику роль природних нахилів людини у справі виховання і навчання.

Притча «Вбогий Жайворонок» навчає судити про людину не за обличчям, а за розумом і серцем. Вістря твору спрямоване проти зажерливості панів, їхнього паразитичного існування. Жити треба чесно, стережися : «споживати чуже добро», — радить Сковорода. — Що не поклав — то не руш. Письменник закликає до гуманності: «Хай болить тебе горе ближнього».

Прозираючи думкою в майбутнє, Сковорода замислювався, якою буде людина прийдешнього суспільства. Йому мріялось, що людина буде в майбутньому досконалою — розумною, доброю, порядною, справедливою, тоді виникало запитання: як же досягти такої досконалості?

Поширенням знань насамперед. У філософських листах і працях Сковорода утверджував культ розуму. Також його твори допомагають нам збагнути шляхи їх досягнення, без якого наше життя не має жодного сенсу. Одним з свідчень глибини творів Сковороди є їх афористичність. Не одна крилата фраза пішла мандрувати по світу з його писань:

- ні про що не турбуватись — значить не жити, а бути мертвим;

- любов виникає з любові, коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю;

- не все те отрута, що неприємне на смак;

- з усіх втрат — втрата часу — найгірша;

- один — у багатстві бідний, а інший у бідності багатий.

Григорій Сковорода змінив основи багатьох наук в Україні. Його просвітницька діяльність сприяла відкриттю першого (в Харкові) на Україні університету. У своїх творах, які наче підсумували найвищі здобутки давньої української літератури, Сковорода оспівував красу природи України, її працьовитих людей, їх прагнення до волі і щастя, висміяв панівну верхівку за її паразитизм і знущання з народу, проголосив людину та її волю — найвищою цінністю. Сковорода розвинув ідею гуманізму, вніс в нашу літературу нові теми й образи. Його сатира підготувала ґрунт для появи політичної сатири Шевченка. Сковорода — перший з українських письменників по-новому поставився до народної творчості, розірвавши ланцюг заборон, який сковував митців. Народна мудрість стала основою в трактуванні письменником-філософом багатьох процесів суспільного життя.

«Спадщина Сковороди — справедливо зауважив літературознавець Іван Піль щук, — є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж український народ носив в собі невгасиму жагу волелюбства, яка вселилася в поезії і роздумах великих мислителів. Спадщина Сковороди є добрим надбанням української національної і світової культури».

Пророче передбачаючи майбуття, а в ньому долю свого народу, великий письменник і філософ — писав:»Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу». Можливо, ми українці ХХІ століття, є тими людьми, які творять нашу нову славу, нашої оновленої землі, на цій землі завжди житиме в серцях вдячних правнуків легендарний любомудр, наша гордість і слава — Григорій Сковорода.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Григорiй Сковорода. Тематична рiзноманiтнiсть творiв. Це не складно, зате не втратиш!

Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций

  • Комментариев нет

    Нові твори

    Извините, комментирование на данный момент закрыто.






    загрузка...

    Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
    2009-2017 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

    Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru