У Західної Європи миграционизм швидко став панівним течією. Зі збільшенням числа праць дедалі більш виявляли його слабкі боку, і вже цим спричинило нищівна критика Ж. Бедье. Нині ця критика в усьому то, можливо нами прийнята. Щоправда, в наші дні теорія індійського коріння оповідального фольклору ще меншою мірою то, можливо признаваема, ніж у період Бедье. Однак у свого часу вона мала важливого значення, просунувши нашу науку.
Міллер присвячує себе переважно вивченню героїчного епосу. Його «Екскурси до області російського народного епосу», та ще раніше його «Осетинські етюди» є даниною новому напрямку. Міллер був однією з наших найбільших кавказоведов. Звідси особливий ухил його найкращих робіт. Чудово знаючи кавказькі матеріали, він вводить в орбіту наукового спостереження та підкреслює їх значення в міжнародному фольклорному обміні.
Отже, якщо представники старій класичній науки ставилися до нового перебігу попри визнання його заслуг стримано, і критично, то молодше покоління відчувала у собі безпосереднє вплив Бенфея і часом сліпо слід було і наслідувало йому. Щоправда, бенфеизм як такої у відсутності ми великого поширення, але з тих щонайменше вплив Бенфея позначилося ми. Більше до української, ніж до російської, науці належить історик і класик за освітою М. П. Драгоманов (1841 — 1895). Налаштований украинофильски Драгоманов, проте, чудово розумів неможливість виключно національного вивчення фольклору, що пов’язано з його суспільно-політичними поглядами.
Негативне ставлення до нового перебігу позначається вже у його рецензії працювати Стасова (див. «Звіт про дванадцятому присудження нагород графа Уварова»). Він відмовляється визнати метод Стасова порівняльним. Запозичення для Буслаєва — «випадковий» факт. (Цей вислів повторені й у передмові до «Народної поезії» й у рецензії на «Іллю Муромця» Про. Міллера.
Як бачимо, Веселовський бачив можливості поєднання напрямів міфологічного і миграционистского. Тим паче не визнавали себе переможеними самі міфологи ні з Західної Європи, ні в нас. Якоб Грімм визнав заслуги Бенфея і навіть запропонував його, при докладної блискучої характеристики й оцінці, до обрання в академіки. Але але це означає, що він прийняв його метод: він назавжди залишився зі своїми колишніх переконаннях. Про поширенні й силі ідей міфологічного напрями свідчить те, основні праці У.
Нові твори