Яка ж це чарівна і світла казка, що написав Гофман! Яка вона весела, яскрава і щаслива! Як у всіх казках, у ній усе закінчується добре, зло покаране, добро, винагороджене… Як вражає своїми казковими деталями світ Гофмана, населений феями! Кожний свій образ Гофман, письменник-романтик, змалю-№ гак, щоб персонаж запам’ятався надовго. Гофман - знакова постать німецького романтизму, яка сфокусувала всі найхарактерніші його риси, теми, центральні ідеї. Фантастичний, світ Гофмана змушує вірити у реальність нереального, дає змогу існувати поруч комічному і трагічному. Характерні риси романтизму: культ природи і природного, зловісна, примхлива готика, любов до екзотики та таємничого, чудесного, містичного, використання чарівного сну, конфлікту між добром і том та ін. Фея Розабельверде, яка втручається у життя людей, та маг і чарівник Проспер Альпанус зображені як гротескні персонажі, які майже не відрізняються від людей, хіба що своїми чарівними здібностями - вони сваряться одне з одним, влаштовують розіграші та шоу, заздрять одне одному тощо.
(Далі весь твір…)

З часу виходу першого роману кожен наступний твір Жуля Верна був ще до друку приречений на успіх. Його герої мандрують на повітряній кулі, пішки переходять через континенти, протистоять бурхливим океанським хвилям. Починаючи наступний твір, Жуль Берн на величезному глобусі проводив кольоровими олівцями маршрут майбутньої мандрівки. Через якийсь час глобус був так густо вкритий різнокольоровими лініями, що й сам письменник уже не міг розібратися у цих хитросплетіннях. Роман «П’ятнадцятирічний капітан» Жуль Верн задумав під час подорожі разом із підлітком Мішелем. Удома Мішель був справжнім деспотом. Його поведінка не вкладалася в жодні прийнятні межі. Батько вже не знав, що, йому робити з відхиленнями Мішеля. А яке ж було його здивування, коли в морі син-психопат перетворився на спокійного, впевненого в собі підлітка. Він не боявся хвиль, міцно тримав штурвал, ставив і прибирав вітрила. Усі команди викочував швидко, чітко, без зайвих розмов. Мабуть, в один із таких шасливих днів повного взаєморозуміння із сином і народився задум написати твір, де головним героєм був би схожий на Мішеля п’ятнадцятирічний хлопець.
(Далі весь твір…)

«Тільки сміливим підкоряються моря». Головний герой роману «П’ятнадцятирічний капітан» - Дік Сенд. Він був сиротою, виріс у дитячому будинку. Хлопчик був дуже обдарованим. У чотири роки він навчився читати, писати й рахувати. Ще змалечку його вабило море. У вісім років він пішов юнгою на корабель, який плавав у Південних морях. Тут він став навчатися моряцького ремесла. Офіцери залюбки ділилися своїми знаннями та досвідом із допитливим, здібним хлопцем. Згодом капітан Халл познайомив відважного хлопця- з каліфорнійським судновласником Джеймсом Уелдоном. Той зацікавився сиротою і віддав Діка до школи в Сан-Франциско. У школі Дік особливо захоплювався географією та історією подорожей. На китобійній шхуні «Пілігрим» Дік був матросом. Адже справжній моряк повинен добре знати і китобійний промисел. Дік був щасливий, що вирушив у плавання на судні свого благодійника Джеймса Уелдона. Кораблем командував його покровитель капітан Халл. Робота моряка підготувала хлопця до життєвої боротьби. У п’ятнадцять років він уже міг брати на себе відповідальність і доводити до кінця свої задуми.
(Далі весь твір…)

Неоднозначність образу Галілео Галілея у драмі Бертольда Брехта «Життя Галілея» Ім’я Бертольда Брехта, видатного німецького поета, драматурга, в історії літератури XX ст. пов’язане з утвердженням новаторського театру, що дістав назву епічного. Душею творчих пошуків Брехта була настанова на активне втручання мистецтва в життя, перебудову психології глядача, мобілізацію його розуму та активності. Сцена для митця - трибуна. Основне в епічному театрі - апеляція до розуму. Глядач у ньому розмірковує, оцінює, виробляє особисту принципову позицію, активно вирішує питання сучасності, навіть якщо йдеться про давно минулі часи, як, наприклад, у драмі «Життя Галілея». У цьому творі драматург подає складний, неоднозначний образ геніального вченого. Галілей постає перед глядачами у миті наукових прозрінь і морального падіння.
(Далі весь твір…)

Ніяка блискуча доля не приховає природної ницості. Федр. Від чого залежить успіх людини у житті? Від примх долі чи від самої людини?  Чи кожен, народжений людиною, має право так називатися? Відповіді на ці питання ми можемо знайти на сторінках казки Е. Т. А. Гофмана «Малюк Цахес…». Цахес народився потворою: «Голова в нього глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку». Таким побачила його вперше добра фея Рожа-Гожа й одразу ж захотіла допомогти йому. Вона наділила Цахеса чудесним даром - трьома вогненно-блискучими волосинами. Віднині все те добре, що роблять інші люди, приписуватиметься Цахесу - Цінноберу. Для всіх, хто знаходиться поруч із Цахесом, він демонструє красу, вихованість, розум, працелюбність та інші чудові якості, «крадучи» їх в оточення. На вечері у професора Моша Терпіна Бальтазар читає чудовий сонет, який він написав для коханої Кандіди. Та оплески дістаються потворі, а Кандіда навіть винагороджує його поцілунком. Заїжджий скрипаль-віртуоз Сбіокка грає скрипковий концерт, співачка виконує арію, але шалений успіх має Ціннобер. Талановитий юнак Пульхер блискуче складає кандидатський іспит, але вищий бал і жадану посаду отримує знову-таки Цахес.
(Далі весь твір…)