Гомер наповнив свою поему багатьма іменами та історичними подіями, звів докупи сотні доль, наситив її найяскравішими реалістичними картинами побуту та життя своїх одноплемінників, уквітчав фарбами поетичних порівнянь, постійних епітетів, поставивши у самий центр Ахіллеса. Він не додав до портрета свого героя жодної неправдоподібної, звеличуючої його риси. Його герой монументальний, але він живий, ми відчуваємо, як б’ється його серце, як гнівом спотворюється його красиве обличчя, чуємо його гаряче дихання. Він сміється і плаче, він голосить і лається, часом він жахливо жорстокий, часом м ‘який і добрий — і він завжди живий. Портрет його правдивий, жодного фальшу, надуманості, домальованої риси не вбачаємо ми в ньому. Реалізм Гомера тут на найвищому рівні, що задовольняє вимоги сучасної реалістичної поетики. Серце Гомера сповнюється жахом і жалем, але не судить він свого героя. Провина лежить на богах. Зевс це дозволив.
Далі весь твір…

Перш ніж ми почнемо осмислювати кульмінаційний епізод поеми “Іліада” — “Двобій Ахілла і Гектора”, простежимо за повним текстом, що передувало поєдинку, як готувались до нього герої. Почнемо з Гектора. Гектор людяний. Він ні разу косо не глянув на Єлену, а це ж вона винна у всіх бідах троянців, не дорікнув їй гірким словом. І до брата свого Паріса, винуватця Троянської війни, він не відчуває ненависті. Він досадує на недолугість та зніженість Паріса й кидає йому в обличчя гіркі докори. Але варто Парісові визнати його, Гектора, правоту й просити пробачення, як гнів Гектора охолоджується, і він готовий вже усе простити Парісу. Він люблячий чоловік і батько.
Далі весь твір…

Центром нашого твору будуть воїни-герої поеми Гомера “Іліада”. У страшному двобої зіштовхнулись грецькі війська та військо троянців. Війна немилосердно справляє свої криваві бенкети. Багато невимовної жорстокості, невиправданого гніву, немилосердності.
Жорстокий час — жорстокі люди. Неможливо без здригання спостерігати, як річками ллється кров, як тисячами гинуть люди. Ореол трагізму оповиває голови майже всіх учасників Троянської війни: ніхто не знає, коли прийде його смертний час, але кожен до нього щохвилини готовий.
Далі весь твір…

Сьогодні ми знайомимось з циклом міфів про аргонавтів, і наше головне завдання — зрозуміти, у чому ж полягав сенс мандрівки давньогрецьких героїв за золотим руном, як він пов’язаний з тогочасною уявою про світ і людину, та усвідомити сутність надзвичайного художнього світоглядного таланту давніх греків, знаходити міфологічні засоби для звеличення героїв та зведення їх на п’єдестал слави і безсмертя. Аргонавти — це давньогрецькі герої, що здійснили мандрівку до Колхіди за золотим руном. їх так стали називати за назвою корабля “Арго”, побудованого видатним майстром Аргом, сином Арестора, за допомогою богині Афіни Паллади.
Далі весь твір…

Близько чотирьох тисяч років віддаляють нас від першопочатків дитинної людської цивілізації — Стародавньої Греції, або Еллади. Маленький за нинішнім рахунком народ Еллади створив мистецьку культуру, що стала золотим фондом світової культури, із якої людство й дотепер черпає натхненні образи і моральні засади. Саме цей народ створив багатство літературних форм і жанрів, що під грецькими назвами стали взірцем всієї європейської літератури (трагедія, комедія, епос, лірика), а також заклав основу для більшості наукових дисциплін (філософії, філології, математики, природознавства, музики, медицини).
Далі весь твір…