Любов до людини, ненависть до всього йому ворожому — до того, що заважає людині бути гідним цього гордого звання, — така рушійна сила творчості Р. Бредбері. Ця нероздільна «любов-ненависть» допомогла йому створити, може бути, найсильніший з нескінченної кількості написаних у нашому столітті романів-попереджень — «451 ° за Фаренгейтом», книгу, що принесла автору всесвітню популярність.
Далі весь твір…

У ті далекі часи байка посідала гідне місце в літературі. Про багатьох байкарів нам майже нічого не відомо. Серед імен, що повиті легендами, — перше місце належить Езопові. Жодних достовірних відомостей про нього немає. Зате існує багато переказів та легенд про життя цього мудрого співця, що жив у VI ст. до н.е.): Вчитель запрошує продовжити розповідь учня «Езопа». За походженням я фракієць, хоча дехто називає мене фрігійцем. Про свою зовнішність і згадувати не хочеться. Кульгавий, ще й горб за плечима. Але лихій долі й цього було замало: я народився рабом. Змалку зазнав знущань. Та все ж і мені трохи пощастило: небо подарувало світлий розум і гострий язик. Я почав складати байки, в яких висміював людські пороки: заздрість, жадібність, пихатість. Мої байки почали переказувати в усіх куточках Еллади, а про мою мудрість складали легенди.
Далі весь твір…

Томер стоїть на початку, в середині і в кінці життя кожного юнака, кожного зрілого мужа і кожного старця», — писав грецький філософ І ст.н.е. Діон Хрисостом. Існує безліч висловлювань про Гомера, але в одному з них значимість Гомера, «батька поетів», для античності висловлена з особливою переконливістю: Томеру, — за словами великого давньогрецького філософа Платона, — Еллада зобов’язана своїм духовним розвитком». Гомер — вихователь Еллади.
Далі весь твір…

Оповідь ведеться від імені оповідача, натхненного музою Телемах, син Одіссея, намагається дізнатись про долю батька у царівучасників Троянської війни, що повернулись додому. Йому покровитель с твує Афіна Паллада. В цей час нахабні женихи змушують Пенелопу, що вірно чекає свого чоловіка Одіссея, до нового шлюбу і бенкетують у домі Одіссея, знищуючи його багатства Одіссей звільняється з полону німфи Каліпсо, де найбільших страждань зазнав від позбавлення волі та через тугу за батьківщиною і родиною. На плоту він дістається до ідеалізовано щасливого острова феаків. В палаці царя Алкіноя Одіссей слухає спів аєда Демодока про події Троянської війни. Одіссей розкриває свою таємницю і розповідає про свої десятирічні поневіряння після повалення Трої.

Феаки допомагають Одіссеєві дістатись Ітаки. З допомогою Афіни Паллади та сина Телемаха Одіссей вбиває підступних женихів, відновлює спою владу на Ітаці та знову з ‘єднується зі своєю сім’єю. На острові назріває бунт, викликаний масовим убивством у домі Одіссея. Герой знаходить шляхи примирення з ітакійцями і знову очолює свій народ

Повний переклад «Одіссеї» Бориса Тена вважається кращим, відповідає сучасним вимогам гомерознавства, витримано метрику гекзаметра, найсприйнятливіший для читання і розуміння, вагомий внесок у дослідження української перекладацької школи XX століття. Мова Тенового перекладу є максимально сприйнятливою для опанування сучасним читачем.

Перший повний переклад «Одіссеї» російською мовою з’явився у 1849 році. Це був віршований переклад В.Жуковського, над яким поет працював впродовж семи років. Сам Жуковський не знав давньогрецької і переклад «Одіссеї» здійснив за німецькомовним підрядником, який зробив для нього дюссельдорфський учений Грасгоф. Переклад Жуковського позбавлений філологічної точності, в ньому є помилки; «архаїзація» досягається за рахунок введення у переклад чисельних понять з давньоруського побуту, що є чужим для гомерівського світу. І все ж поетичність цілого, гармонійність вірша, пластичність передачі образів роблять переклад Жуковського значно вищим від перекладів більш пізніх.
Далі весь твір…

Кожна культура створює свій неповторний жіночий ідеал. Переважно — це уявлення чоловіків проте, якою має бути жінка. Створення ідеалу, таким чином, — це своєрідний спосіб виховання. Гомерівська Греція створила два значних і зовсім протилежних ідеали — образ Єлени, уособлення самодостатньої краси, яка несе з собою сварки між чоловіками і є причиною війн, та образ Пенелопи — уособлення покірності, вірності, відданості, терплячості. Саме Пенелопа, на наш погляд, є тим виховним ідеалом, наслідуючи який, жінка мусить набути рис, які зроблять з неї хоронительку домашнього вогнища, берегиню сім’ї.
Далі весь твір…