Творчість Джека Лондона, продовжуючи гуманістичні традиції американської літератури, відкриває її нові сторінки. Його діяльність охоплює всього 17 років, протягом яких створено понад 50 творів різних жанрів. Серед них найбільш відомі: романи «Мартін Іден» (1909), «Морський вовк» (1904), «Залізна п’ята» (1908), «Місячна долина» (1913); анімалістичні повісті «Заклик предків» (1903), «Біле ікло» (1906); книга нарисів «Подорож на «Снарку», «Північні оповідання». Усі вони відображають безпосередній життєвий досвід автора і містять елементи автобіографізму.
Далі весь твір…

Моріс Метерлінк — бельгійський поет, драматург, автор трактатів з питань філософії та естетики, теоретик і практик символістської драми, творець «статичного театру», «театру смерті». Сучасники називали його «бельгійським Шекспіром». Лауреат Нобелівської премії (1911). Творчій діяльності віддав 40 років. Писав вірші, прозу, п’єси, деякі з них залишилися невиданими, його перу належать 16 томів есе, однак він пережив свою славу, залишившись автором п’єс «Сліпі» (1890), «Чудо Святого Антонія» (1903), «Синій птах» (1908). Особливим успіхом твори користувалися в постановці Московського художнього театру.
Далі весь твір…

Гофман народився в Кенігсберзі (нинішній Калінінград) в бюргерській родині. Закінчив Кенігсберзький університет за курсом права. Служив у Познані, Плоцьку, Варшаві. У своєму імені Ернст Теодор Вільгельм змінив третю частину на Амадей на честь свого улюбленого композитора Моцарта. В історії культури особистість Гофмана представлена талантами музиканта, художника, поета, а його творчість є реальним втіленням синтезу романтичного мистецтва. Він був людиною універсального обдарування, грав на різних інструментах і складав музику. Улюбленим і досконалим видом мистецтва для нього була музика. Він був оригінальним художником, що створював театральні декорації. Гофман сам ілюстрував свої твори, у його шаржованих малюнках завжди виявлялася схильність до гумору і жарту. Улюбленим художником Гофмана був французький карикатурист Жан Калло, знаменитий своїми гротескними малюнками, де реальність виступала у фантастичному вигляді.
Далі весь твір…

Лорд Байрон — представник знатного роду, у десять років успадкував титул лорда. Вважав себе більше політиком, ніж поетом. Характеристика Й. Гете — «Лорд Байрон надміру емпіричний» — говорить про змістовність його поезії. В історії літератури особистість Дж. Байрона зіграла значну роль. Явище «байронізму» у добу романтизму пережила вся європейська духовна культура. Особистість Байрона стала символом сучасності, що вимагає втілення в кожній національній літературі.  З’явився великий і могутній геній, жагучий поет розчарування, туги і скорботи, прокльонів і розпачі. Байронічний герой спричинив створення нового жанру — ліро-епічної поеми.
Далі весь твір…

Балади «Рукавичка», «Кубок», «Рицар Тогенбург», «Івікові журавли» виходили з загальної думки, яка нерідко була сформульована як повчальний висновок. Балада «Рукавичка» спрямована проти лицарства. Нерозумно демонструвати кохання до прекрасної дами, жертвуючи власним життям в ім’я примхи. У баладі зображений король, оточений придворними «перед своїм звіринцем «. Змах рукою — і на арену виходять тигр і лев, ще змах — і виступають «два барса дружною четою». З балкона падає жіноча рукавичка і світська красуня «c лицемерною и колкою улыбкой» звертається до шанувальника.

Далі весь твір…