Аврора Дюдеван написала у співробітництві з Жюлем Сандо, другорядним письменником, і він мав успіх у читачів. Наступний роман «Індіана» (1832), підписаний псевдонімом Жорж Санд, вже повністю належить її перу; він мав гучний успіх, на нього відгукнулися провідні критики й деякі відомі письменники. Далі один за одним виходять її романи «Валентина» (1832), «Лелія» (1833), «Жак» (1834) та інші, які складають перший етап творчості Жорж Санд, що завершується в середині 30-х років.
Далі весь твір…

Аврори Дюпен (по чоловікові Дюдеван), яка писала під псевдонімом Жорж Санд, — яскрава літературна доля. За життя її слава була незвичайно велика, її твори викликали голосний резонанс у Франції та за її межами, нерідко ставали явищами не лише літературного, а й громадського життя. її романи й повісті, в яких ставилися гострі соціальні, моральні та інші питання, хвилювали сучасників, будили думку, викликали запеклі сперечання.’іІВ середині минулого століття жоден французький письменник, навіть Гюго, не мав у Європі такої слави й авторитету. Так, в Росії Бєлінський називав її «першою поетичною славою сучасного світу», Черни-шевський — «великим, вражаючим душу письменником», Тургенев — «однією з наших святих», а Достоєвський запевняв, що її імені «не судилося забутися і зникнути серед європейського людства».
Далі весь твір…

Крім «Знедолених», у період вигнання Гюго написав ще два романи: «Трудівники моря» (1866) і «Людину, що сміється» (1869). Дія першого з них відбувається на островах Ла-Маншського архіпелагу, де Гюго провів роки вигнання. Враження від життя рибалок цих островів, від картин моря, сповнених могутньої динаміки й мінливої краси, від боротьби людей із стихією лягли в основу цього твору, визначили його колорит і ритм, схожий на дихання морського прибою. Провідною тут виступає інша тема — боротьби людини з стихійною природою, з океаном. Герой цього роману, моряк Жільят, піднімає потоплене судно, виявляючи при цьому незвичайну енергію, силу й наполегливість. Цей образ перегукується з фольклорними образами, героями-богатирями, які зрівнюють гори й перемагають чудовиськ.
Далі весь твір…

Задум великого соціального роману виник у Гюго ще наприкінці 20-х років, але інші справи надовго відсунули його здійснення. У 1840 р. був складений первісний начерк роману, який називався тоді «Злигодні», а в 1845-1848 pp. Гюго активно працював над ним і написав більшу його частину. До роману він знову звернувся лише в 1860 p., причому він не тільки дописав нові розділи та книги, а й грунтовно переробив те, що було написано раніше. Роман вийшов у світ в 1862 р.
Далі весь твір…

До періоду еміграції належить завершення двох найбільших, підсумкових творів Гюго. Це збірка «Споглядання» (1856) в його ліричній поезії і роман «Знедолені» (1862) в прозі. Названа двотомна збірка, величезна за обсягом, увібрала поезії майже за чверть віку. «Двадцять п’ять років життя вміщують ці два томи, — писав Гюго в передмові до збірки, говорячи про себе в третій особі. — Саме життя вклало її в серце поета, куди по краплині збиралося все, що він пережив і вистраждав». І далі Гюго каже, розкриваючи поетичну концепцію збірки: »Це людське життя, що постає з таємниці народження і завершується таємницею смерті; це свідомість, що йде від проблиску до проблиску, лишаючи позаду юність, кохання, ілюзії, боротьбу, безнадію, і, зрештою, з острахом зупиняється на грані нескінченного».
Далі весь твір…