Американська література в XX столітті увійшла в ряд найбагатших і найбільш популярних літератур світу. Це було зумовлено змінами, які відбувалися в країні. Сполучені Штати вступили в XX століття зовсім іншою країною, ніж та рідкозаселена і відокремлена від культурного розвитку Європи країна, якою вони були на початку XIX століття. В XX столітті маси емігрантів потягнулися до Сполучених Штатів. Розвиток науки і промисловості вніс великі зміни у спосіб життя і мислення. Дві світові війни, велика депресія, розвиток техніки і зростаюча урбанізація вплинули не тільки на тематику творів, але і на їх форму. В американській літературі XX століття все менше і рідше робиться акцент на почутті обов’язку, що було типовим для літератури XIX століття. Розчарування, цинізм, зневіра, відчуження можна вважати найбільш типовими для американської новели XX століття темами. Такі письменники, як Скотт Фіцджеральд, Шервуд Андерсон, Ернест Хемінгуей, Катрін Ен Портер, ввели в американську літературу ці нові для неї теми і нову техніку написання творів. Значення сюжету в короткому оповіданні зменшилося, а інтерес до внутрішнього світу індивіда зріс. Це породжує нові жанрові структури і нові прийоми в американській новелістиці. Саме в цьому напрямку розвивається новелістична творчість сучасного американського письменника Ірвіна Шоу.

Далі весь твір…

Двадцяті роки XX століття вважаються «золотим» періодом у розвитку американської новелістики. Це період значних змін у проблематиці і поетиці жанру. В ці роки сформувалася американська новела XX століття, визначилися напрямки її подальшого розвитку. В. І. Олєнєва у книзі «Сучасна американська новела» вказує нате, що ці зміни були пов’язані зі змінами в соціальній, духовній та психологічній сферах життя країни. Ці зміни спостерігаються і в плані змісту, і в плані форми новели [1, 112].

Далі весь твір…

Джон Чівер – один з найвідоміших американських письменників XX ст., лауреат Пулітцерівської премії – романом «Буллет-Парк» викликав досить суперечливі судження американської критики. Неоднозначність сприйняття роману пояснюється тим, що задум автора стає зрозумілим тільки за умови усвідомлення іронічності його тону, яка надає твору майже фарсового характеру. Загальні теми, події, проблеми набувають у творі художньої неповторності і своєрідності звучання великою мірою завдяки засобам увиразнення мовлення.
Далі весь твір…

У 1955 році Фрідріх Дюрренматт опублікував книгу «Проблеми театру» про сучасну, в тому числі і власну, драматургію. Саме тут вперше було порушено питання про спроможність театрального мистецтва відобразити сучасний світ. Мова йде про пошук нових форм вираження в сучасному театрі. «Шиллер писав так, як він писав, тому що світ, в якому він жив, ще міг відобразитися у світі, який він створив як письменник і історик. Сьогоденний світ, який він є, навпаки, лише насилу може бути втиснутий у форму шиллерівської історичної драми…» [7,19]. Таким чином порушується ідея про обов’язкову відповідність мистецтва питанням і духу часу.
Далі весь твір…

Одним з найчастіше цитованих письменників у постмодерністському мистецтві Західної Європи і, особливо. Північної Америки, залишається Джозеф Редьярд Кіплінг — славетний співець Британської імперії, що одним з перших побачив початок її кінця, лауреат Нобелівської премії 1907 року. У Радянському Союзі одні з кращих перекладів кіплінговської поезії належать учениці Миколи Гумільова з «Цеху поетів» — Аді Оношкович-Яцині. З одного боку — маємо явище «радянського кіплінгіанства» (М. Тихонов) у дусі соцромантизму, з іншого — поетичні переклади Кіплінга, які стали частиною «фольклору радянської інтелігенції». Але разом з тим цитація Кіплінгового роману «Кім» у фільмі Знтоні Мінгелли «Англійський пацієнт» відкриває для нас «нерадянське» сприйняття його текстів: Кіплінг — це своєрідний знак для теми «іншого» в сучасному мистецтві, він доречний там, де ще немає визначеності, де зрушені ідеологічні та етнічні стереотипи і «все ще тільки вкладається», там, де жива мистецька гра переважає над формальною традицією.
Далі весь твір…