Світова література багата на талановитих письменників-філософів. До них сміло можна віднести письменника-сучасника Альбера Камю. Його твори заслуговують на увагу та дослідження.

КАМЮ Альбер (1913-1960) - франко-алжирський письменник-романіст і політичний мислитель працював у жанрі фантастики та в інших жанрах художньої літератури в стилі екзистенціалізму, відкидаючи пуританські елементи, настільки очевидні в творах таких його теоретиків, як К’єркегор, Гайдеггер і Сартр, і натомість створюючи власний екзистенціалізм з гедоністичними елементами, закоріненими в елліністичному язичництві. Викладаючи центральну свою доктрину, що стосується абсурдності (l’absurdіt’eґ), або ірраціональності всесвіту без Бога чи якогось абсолютного морального закону, Камю заявляв, що він схиляється до південних або середземноморських ідеалів теплоти і щастя, а не до холодних і мертвотних ідеологій півночі.
Далі весь твір…

“Вже сам вигляд жiночої фiгури показує, що вона не призначена для надто великої працi - нi духовної, нi тiлесної. Вона вiдчуває обов’язки життя не дiйсним, а страдницьким чином”. Такої думки про слабку половину роду людського дотримувався нiмецький фiлософ Артур Шопенгауер.
Далі весь твір…

Вiдомий французький письменник Марсель Пруст є творцем жанру модернiстського психологiчного роману. Головним його творчим методом вважається iмпресiонiзм, але у центральному в його доробку романi “У пошуках втраченого часу”, що складається з семи томiв, можна знайти ознаки застосування iнших прийомiв, наприклад, поетичного символiзму. Фiлософсько-естетичнi погляди Пруста частково спiвпада ють iз вченням А. Бергсона, його свiтосприйняття грунтується на iнтуїтивiзмi, тому цей письменник зображує внутрiшнє життя як “рух свiдомостi”, навiть простiр i час постають у його творах чимось суб’єктивним. Марсель Пруст, узагальнюючи власний життєвий досвiд, намагається висвiтлити недостовiрнiсть i вiдноснiсть уявлень людини про себе, свiт i суспiльство, а також непевнiсть самого суспiльства. Вiн доходить висновку про нереальнiсть суспiльного життя, неможливiсть кохання i взаєморозумiння, отже саме iснування людини, на його думку, є “втраченим часом”, а єдиним реальним сенсом буття - мистецтво.
Далі весь твір…

Ясунарi Кавабата - один з найвiдомiших японських письменникiв, чия творчiсть яскраво видiляється вiдданiстю традицiям японської нацiональної лiтератури. Не випадково його есе про творчiсть взагалi i про його власнi художнi принципи має назву “Красою Японiї народжений”. Хоча Кавабата формально належав до лiтературної течiї неосенсуалiстiв, естетична концепцiя якої була близькою до принципiв європейського модернiзму, все ж таки вiн мав особистий стиль, що вiдрiзняв його вiд членiв цiєї лiтературної групи. “Захоплюючись сучасною лiтературою Заходу, - пише вiн про себе, - я часом намагався наслiдувати її зразкам. Але в коренi я схiдна людина i нiколи не зводив очей з власного шляху”.
Далі весь твір…

Жорж Садуль, кінорежисер, на сторінках “Леттр франсез” (21.06.1946 р.) про гру Жерара Філіпа у фільмі “Ідіот” за Ф. Достоєвським писав: “У надзвичайно важкій ролі князя Мишкіна Жерар Філіп показав себе одним з найкращих акторів нашого часу, а Едвін Фейер (Настасія Пилипівна)… краща за все там, де покірно йде за режисером (Жорж Лампен), а не демонструє свої “зіркові примхи”.

Далі весь твір…