Цей роман уперше побачив світло в 1961 році. Дія його відбувається під час другої світової війни на острові, що лежить біля Італії, на якому базується американський авіаційний бомбардувальний полк. Переказати цей добуток майже неможливо: ніяких більш-менш активних дій у ньому не описується, і порушена хронологічна послідовність подій. Та й не потрібно переказувати. Головне завдання автора, наскільки я неї зрозумів, - показати комізм життя, чого б страшного в ній не відбулося, і дурість людей, И хоча цей добуток фантастика, взаємини між людьми, їх до смішного дурне поводження мало чим розходяться з реальністю. Чим мене вразила ця книга? Своїм складом, своєю композицією: автор пише так заплутано, що роман майже неможливо читати. (Я стільки разів боровся зі спокусою поставити його на полицю. Але не жалую, що не поставив.) И ще: автор протягом усього роману кілька разів вертається до однієї події й кожний раз розповідає про нього як би вперше. Це надає роману особливий відтінок. Ця книга мене вразила дурнуватим поводженням героїв, такими ж їхніми діалогами, схожими на ті, що мають місце в нашій дійсності. Не один раз я бачив подібну сцену:

(Далі весь твір…)

Над цим циклом романів письменник працював до кінця життя. Було створено 87 романів, хоча за планами й каталогами самого 0. Бальзака мало бути ще 56 романів. Найголовніша особливість - «персонажі, що повертаються», тобто дійові особи романів Бальзака переходять з твору до твору. Читач зустрічає їх різними - юними, змужнілими, старими, головними героями або другорядними у різних романах. Кожен герой - це тип тогочасного суспільства. Так створюється цілісна картина суспільства. «Людська комедія» - це спроба створення моделі сучасного Бальзаку суспільства в усіх виявах і на всіх рівнях.  За задумом автора, повість «Гобсек» мала увійти до великого циклу романів «Людська комедія», над яким Оноре де Бальзак працював протягом усього життя. Створюючи «Людську комедію», автор прагнув змалювати сучасне йому суспільство таким, яким воно було. Це зумовило стиль написання повістей та романів - реалістична проза.
(Далі весь твір…)

У 1850 році з подорожі по Сходу Флобер привіз задум роману, який назвав  «Пані Боварі». В основі твору - доля молодої жінки з провінції. Емма Боварі в розквіті років і краси добровільно йде з життя, залишивши чоловіка і малолітню дочку. Що штовхнуло її до такого відчайдушного кроку? Що примусило відмовитися від життя, від його турбот і радощів? У тринадцять років мадемуазель Емму Руо віддали в пансіон урсулинок. Але їй найбільше подобалися квіти, в музиці - слова романсів, в книгах - хвилювання пристрастей», - пише Флобер про свою героїню. У пансіоні Емма крадькома читала романи, «де все про кохання», де пані непритомніють у альтанках, де соловїний спів у гаях і клятви в коханні при місяці.
(Далі весь твір…)

Література розвивається за власними законами. Іноді їх можна пояснити, часто вони залишаються загадковими. Розвиток мистецтва у XX сторіччі був надзвичайно стрімким. Частково він зумовлений історичними подіями, які сколихн свідомість людства. Я багато думав про це, але, познайомившись із цими творами ближче, захотів хоча б частково залишити проблему теоретичних пояснень і просто насолоджуватись читанням. Адже якшо говорити про поезію, особливо ж поезію модерністів, символістів, то там насправді є чим насолодитися. Творчість Артюра Рембо, і це не викликає сумнівів, належить до напряму  модернізму. Проте більш чітка класифікація і досі викликає суперечки. Більші зараховує його до напряму французького символізму. Власне, саме ця естетична модель найвиразніше представлена в його творах.
(Далі весь твір…)

Твір по літературі на тему По романі Джека Лондона “Мартін Іден“. Популярність нерідко обертається для письменника не тільки придбаннями, вона веде й до відомих втрат. Виникає небезпека полегшеного й вибіркового сприйняття його досвіду. Складається певний образ, що боїться перше враження, зроблене книгами, але не допомагає, а скоріше заважає зрозуміти його творчість у всій широті й багатогранності. Найчастіше виявляється чудової всього лише одна, і звичайно не сама істотна, сторона творчої індивідуальності майстри. “Ви говорили: “Джек Лондон, гроші, любов, пристрасть”, -іронічний рядок Маяковського надзвичайно точно доносить саме той стереотип відносини до американського прозаїка. І тепер, через час, добре видно, що у творчості Лондона бути тільки даниною ілюзіям і не пережило випробувань реальним життям, а що залишилося в літературі назавжди.
(Далі весь твір…)