Величезна популярність таланта Толстого давно переступила кордони країни. Його знає увесь світ. Недарма Горький писав: «Не знаючи Толстого, Достоєвського, не можна вважати себе знаючим свою країну, не можна вважати себе культурною людиною». У чому причина неминущого інтересу до роману? Що змушує звертатися до нього людей різних націй, віддалених від його героїв і часом, і соціальним середовищем, і іншими проблемами. Ми не втомлюємося повторювати, що рівного в літературі Толстому немає. Чому? Величезний дарунок і художня неповторність дозволили Толстому показати життя цілого народу, цілої нації, цілої країни, ім’я якої - Росія. На сторінках роману оживає історія, встають люди в плоті й крові, з їх помислами, радостями і прикростями, шуканнями й оманами, любов’ю й ненавистю, з перемогами й поразками. Творчі шукання Толстого завжди були пов’язані з життям.
(Далі весь твір…)

«Фауст»    -   найбільше   створення поетичного духу. А. С. Пушкін. Ґете працював над «Фаустом» більше шістдесяти років. Образ великого шукача істини схвилював його ще замолоду й супроводжував йому до кінця життя. Твір Ґете написано у формі трагедії. Правда, воно далеко виходить за межі тих можливостей, які має сцена. Це скоріше диалогизированная епічна поема, найглибша по своєму філософському змісті, всеосяжна по широті відображення життя. У філософії Ґете ідея діалектичної єдності протилежностей є, мабуть, однієї з головних ідей. У боротьбі протиріч створюється гармонія миру, у зіткненні ідей - істина. Поет постійно нагадує нам про це. (У часи Ґете, як відомо, створювалася діалектика Гегеля.) Два герої добутку німецького поета - Фауст і Мефистофель - наочно демонструють це діалектичне споріднення позитивн і негативного почав. Породжений марновірною народною фантазією, образ Мефистофеля у творі Ґете втілює в собі дух заперечення й руйнування. Мефистофель багато руйнує й знищує, але він не може знищити основне - життя.

(Далі весь твір…)

У світовій та українській літературі нам відомо безліч прикладів, коли письмен^ ники всебічно змальовували сучасне їм суспільство, з усіма його вадами та позитивними рисами. Письменство завше гостро реагувало на події, що відбувалися з його народом, змальовуючи їх у своїх романах, повістях, оповіданнях та поемах. Оноре де Бальзак - видатний французький письменник XIX століття. Протяв гом свого життя він намагався здійснити по-справжньому фундаментальний та геніальний творчий задум - написати цикл романів під загальною назвою «Людська комедія», у якому прагнув зобразити французьке суспільство, створюючи яскраві та оригінальні, проте характерні для епохи образи-типи. «Гобсек» - повість, що об’єднувалася з «Людською комедією» спільним заі думом. У XIX столітті у політичному та суспільному житті Франції відбувалися значні зміни та перетворення. Внаслідок революційних подій у суспільстві запанував хаос, опосередковано правити суспільством почали зовсім не ті «образи-типи», яких усі очікували. Гобсек - реалістичний образ, один з характерних типів тієї епохи.
(Далі весь твір…)

Поезію Сергія Олександровича Єсеніна не можна назвати монотонної, вона скоріше різнолика. На різних етапах свого життя Єсенін вибирає абсолютно несхожі теми для своїх віршів. У житті Єсеніна були періоди важких протиріч, глибокої щиросердечної відмови, коли життя здавалося йому непоказним явищем. У цей період він писав про “чорний жах”, про “кам’яні руки”, про голос, що перетворюється в передсмертний лемент. Але навіть у самих похмурих віршах присутній мрія - мрія про щастя. Сергій Єсенін ніколи не любується дурним, але завжди його болісно переживає:

(Далі весь твір…)

Чудовий російський поет Марина Цветаєва один раз сказала: “Я не вірю віршам, які - ллються. Рвуться - так!” І доводила це протягом всього життя власними із серця - рядками. Це були дивно живі вірші про пережитий, не просто про вистражданий - про горе . І в них завжди було і є подих. У самім буквальному значенні: чутно, як людина дихає. Всі вірші Цветаєвої мають джерело, ім’я якому - душу поета. Якщо душа родилася крилатої - Що їй хороми - і що їй хат Навіть у найперших, наївних, але вже талановитих віршах виявилася краща якість Цветаєвої як поета - тотожність між особистістю, життям і словом. От чому ми говоримо, що вся поезія її - сповідь! У жовтні 1910 року Цветаєва, ще учениця гімназії, на власні гроші видає свій перший збірник віршів “Вечірній альбом”. Перша книга - щоденник дуже спостережливої й обдарованої дитини: нічого не вигадане, нічого не прикрашено - усе прожито нею:

(Далі весь твір…)