Свої погляди на театральне мистецтво Бертольд Брехт виклав у численних статтях: «Про оперу» (1930), «Сучасний театр - театр епічний» (1931), «Театр» розваг чи театр повчання?» (1935), «Про експериментальний театр» (1939), «Нова1 техніка акторського мистецтва» (1940) та ін. їх доповнюють коментарі Брехта дя власних постановок, додатки до текстів п’єс. В основу драми Брехта покладено не дію (як було в традиційній «арістотелімській» драмі), а розповідь (звідси назва - «епічна драма»). Герої брехтівських п’єс є не драматичними характерами, а алегоріями певниі властивостей природи або тих чи інших ідей.
(Далі весь твір…)

«Божественна комедія» Данте - глибоко символічний твір. Побудований як подорож героя Пеклом, Чиє тилищем та Раєм, він зображує основні людські пороки та чесноти. Навіть бездіяльність Данте вважає гріхом, адже відстороненість, відсутність власного станлення і власної життєвої позиції не може бути схвальним вибором людини. Окрему увагу Данте приділяє грішникам, які матеріальне поставили вище від духовного. У чому б не полягай їхній гріх (чи у надмірній скупості, чи у марнотратстві, Данте зображу! цих людей в одному з кіл Пекла. Цей епізод вчить нас цінувати духовий, правильно ставитись до грошей, вміти визначати головне та другорядне В нашому житті. Здавалося б, лестощі - лише слова, але автор вважає не великим гріхом, розміщуючи улесників водному з кіл Пекла, зауважмо, не в перших колах!
(Далі весь твір…)

Роман Джека Лондона “Мартін Іден” починається з опису першого візиту головного героя в респектабельний буржуазний будинок Морозов, де він познайомився із сестрою студента, за який заступився в бійці. Із цього візиту всі й почалося. Мартін закохався в Руф. Він добре розумів, що між ним і Руф’ю, дівчиною із заможної буржуазної сім’ї, лежить пропасти. Однак завдяки неймовірній завзятості й таланту Мартін опанувала різноманітними знаннями, за дуже короткий строк став не тільки утвореним, хорошою людиною, але й популярним письменником. Здавалося, що все повинне бути добре. Але Руф, замкнута у вузькі рамки буржуазного Мирка, не розуміє Мартіна, йому відмовляють від будинку Морозов. Через якийсь час колесо фортуни все-таки повернулося до Мартіна особою. Його книги охоче друкувалися видавцями й нарозхват розкуповувалися читачами. Усе, що коли-небудь, було їм написане, знайшло своє місце на сторінках журналів і газет. На його рахунку в банку лежали сто тисяч доларів. Але бентежна душа Мартіна не знаходила ніякого задоволення. Тепер, коли журнали й видавництва готові були друкувати все, що виходило з-під його пера, він раптом втратив усяке бажання писати. Його думки були зайняті одним - як зрозуміти все те, що відбулося з ним, що взагалі відбувається в людському житті.
(Далі весь твір…)

Бовари - це я сам.

М. Флобер

Кращим хоронителем традицій критичного реалізму другої половини XIX століття у французькій літературі є Гюстав Флобер, у творчості якого простежується повна відсутність яких-небудь ілюзій про життя, нетерпиме відношення до всіляких спроб накинути романтичний покрив на жорстоку правду дійсності. Творчість Флобера досягає своєї вершини в 50-60-і роки. Це був час Другої імперії, всю мерзенність якої й викрив Флобер у своїх кращих добутках: “Лексикон”, “Мадам Боварі”, “Виховання почуттів”.
(Далі весь твір…)

Шкільний твір По повістях О. Бальзака “Гобсек” і “Євгенія Гранді”.

Створюючи “Людську комедію”, Бальзак поставив перед собою завдання, ще невідому тоді літературі. Він прагнув до правдивості й нещадного показу сучасної йому Франції, показу реального, дійсного життя його сучасників. Однієї з багатьох тем, що звучать у його добутках, є тема згубної влади грошей над людьми, поступової деградації душі під впливом золота. Це особливо яскраво відбито у двох відомих творах Бальзака - “Гобсек” і “Євгенія Гранді”. Твору Бальзака не втратили своєї популярності й у наш час. Вони популярні й серед молодих читачів, і серед людей старшого віку, що черпають у його добутках мистецтво розуміння людської душі, що прагнуть розібратися в історичних подіях. І для цих людей книги Бальзака - теперішня комора життєвого досвіду.
(Далі весь твір…)