Iбсена ще за життя називали творцем аналiтичної драми XIX столiття, що вiдроджувала традицiї античої драматургiї.  Автор використовує аналiтичну композицiю, щоб показати невiдповiднiсть мiж зовнiшнiми проявами життя з його справжньою сутнiстю. Вiн добре знав проблеми, що постають перед людиною в життi, розумiв, що зовнiшнiй добробут приховує чимало трагедiй. Аналiтична композицiя, за Iбсеном, означала розкриття внутрiшнього трагiзму, що приховується за зовнiшньо спокiйною дiйснiстю.
Далі весь твір…

Від Парижа до Авіньйона – одна ніч поїздом. Жерар відкрив вікно душного номера в готелі “Оберж де Франс” і вдихнув свіже нічне повітря липня. Нарешті він в цьому містечку, назва якого викликає уяві п’янке старе вино з папських підвалів. Авіньйон, оповитий духмяною літньою імлою, весь перед ним як на долоні. Давній романтичний Авіньйон. Його обігає фортечний вал, так само надійний, як стіни дитячих замків з піску, під платанами ліниво кружляє липкий пух. Тут обличчя дівчат нагадують рум’яні провансальські персики, а виноградні лози ростуть усюди, як реп’яхи чи чортополох.

Далі весь твір…

Зі старцем Макарієм (грец. “Блаженним”) легенди про Біловоддя слід співставити божественного Цаган убугуна – “Білого Старця”, “господаря землі” у алтайців. Паралелі йому наявні серед культових персонажів китайців (Шоу Сін), тібетців (Пехар), японців (Фукурокудзю, Дзюродзін): “… Основні функції Цаган убугуна – покровительство довголіттю і родючості… Легенда про його зустріч з Буддою і наступним за цією зустріччю перетворенням Цаган убугуна в захисне божество ламаїзму була складена, буддійська фразеологія у культові тексти введена, але ім’я за ним збереглося попереднє, ікона з його зображенням отримала доступ у храм… і… він став одним з дієвих осіб цаму – ламаїстської містерії торжества над ворогами віри. Добряк, комічний лисий старець у білій одежі, доторком свого посоха до людини знімаючий йдучі на неї нещастя, — такий він у цамі, таким він був і у народних віруваннях, звідки його запозичив ламаїзм.

Далі весь твір…

Особливістю стиля Грема Гріна є поєднання лаконічного, майже репортажного викладу із яскравою образністю. Грем Грін підтверджував своє прагнення до лаконізму і констатував, що широке вживання епітетів, метафор, порівнянь знаходиться в протиріччі із цим його прагненням: ” … захоплення — це ситуація, одна подія. Порівняння — форма відображення. Дія може бути виражена підметом, присудком і додатком, можливо ритмом. Навіть прикметник уповільнює хід або заспокоює нерви” [12, с. 35]. Тим не менш, в романі” Комедіанти” тропи використовуються дуже часто. Практично важко знайти сторінку, на якій не було б метафори або порівняння та, принаймні, кількох епітетів. Але художні засоби використовуються Гремом Гріном не задля створення пафосності, вишуканості, піднесеності стилю. Навпаки, вони часто можуть бути дуже приземленими, як наприклад: “волохаті вуха” [1, с. 8] або “стойло матусі Катрін” [1, с 162]. Метафоричність, образність — це спосіб мислення, спосіб світосприйняття для Гріна. Ситуації і герої в романі “Комедіанти” є уявними. Проходячи крізь призму авторського розуміння і ставлення вони набувають образності, яка врізається в пам’ять і примушує працювати уяву читача. Тропи надають ситуаціям і думкам оповідача емоційної забарвленості, допомагають глибше передати закладений автором в ситуацію підтекст.
Далі весь твір…

Французький письменник і філософ Жан Жак Руссо народився 28 червня 1712 року в Женеві, у родині годинникаря. Мати його, Сюзанна Бернар, походила із заможної буржуазної родини. Батько, Ісак Руссо, із ремісників, відрізнявся непостійним, дратівливим характером. Жан Жак із самого раннього дитинства був оточений добрими і люблячими його тітками, Госерю і Ламберс’є, що з надзвичайною ретельністю пестили і виховували хлопчика. Жан Жак рано почав самостійне життя, повне негараздів і перешкод. Він перепробував усілякі професії: був переписувачем у нотаріуса, учився на гравера, служив лакеєм.
Далі весь твір…