Глибинним імпульсом, що послужив написанню В’ячеславом Кондрат’євим оповідань і повістей про важкі військові будні, стала його віра в те, що він зобов’язаний розповісти про війну, про своїх товаришів, які склали голову на цій війні. Письменник вважав своїм обов’язком донести гірку військову правду до читачів. Повість В. Кондратє’ва «Сашка» була відразу ж помічена і літературною критикою, і читачами. Вона зайняла гідне місце в ряді кращих літературних творів про воєнний час. Який ми бачимо війну в повісті В’ячеслава Кондрат’єва? Це рідіє в атаках і від постійних німецьких обстрілів батальйон,  різні його роти, у кожній з яких залишилося по півтора десятка з первісних ста п’ятдесяти бійців… Це три захоплені фашистами села - Паново, Всово, Овсянниково. Це яр, маленькі гайки й поле, за яким ворожа оборона, що прострілює кулеметним і мінометним вогнем…
Далі весь твір…

Творчість Гі де Мопассана (1850-1893), зокрема його новелістика справедливо вважається одним з кращих її виявів не тільки у французькій, а й світовій літературі. У новелах Мопассана вражає не лише глибокий психологізм і реалістична вмотивованість характерів, а й їхня соціальна обумовленість. Серед найгуманніших його новел(щодо змісту) і наймастерніших з художнього боку можна назвати, наприклад, славетну «Пампушку», де показано патріотичні настрої під час франко-пруської війни 1870-1871 років притаманні саме представникам французького народу, навіть з «найнижчих» з усіх точок зору його прошарків (дівчина на призвісько Пампушка - повія), а от предстаники «вищих» його верств виявляються до ворогів - пруссаків набагато більш«побажливими».
Далі весь твір…

Повість «Гобсек» є дуже важливою ланкою ідейно-тематичного стрижня всієї «Людської комедії». Повість «Гобсек» зовні камерніша, ніж інші твори Бальзака: щодо охоплення життєвого матеріалу, зате й більш симптоматична, показова, «наочна». Вона містить у собі сконцентровану характеристику скнарості, і не лише реалістично-побутову, а й, насамперед, психологічну. Головний герой повісті Гобсек - мільйонер, лихвар, один з тіньових володарів нової Франції. Позичаючи гроші під величезні проценти, він фактично грабує своїх «підопічних», принижує їх морально і стає володарем їхніх доль. Гобсек для Бальзака - це живе втілення тієї хижацької сили, котра цілеспрямовано, жорстоко й безупинно пробивається до влади, і письменник робить спробу розкрити джерела виникнення та механізму дії цієї страшної сили. Гобсек не просто займається своїм мерзенним «фахом», він ще й розмірковує над ним, аналізує систему виникнення , «кругообігу» золота і його впливу на розвиток усього суспільства й психологію окремих осіб. Бальзак у цьому реалістичному творі огортає цю постать водночас і певною вуаллю романтичної таємниці, якоїсь символічної узагальненості.

Далі весь твір…

Майстерність психологічного аналізу в романі Стендаля «Червоне та чорне». Жюльєн Сорель - головний герой «центрального» роману «Червоне і чорне» (1830) видатного французького письменника XIX ст., одного з основоположників французького реалізму, Стендаля (літературний псевдонім Анрі-Марі Бейля). Цей роман у сюжетному плані побудований на реальних фактах, з якими майбутній його автор знайомився на сторінках судової хроніки. Йшлося про молодого селянина, засудженого до страти за те, що він з метою кар’єри вступив у любовний зв ‘язок з дружиною господаря дому, де працював гувернером, а потім в родині паризького аристократа, де був скомпрометований близькими стосунками з дочкою господаря; так само, як і Жюльєн Сорель, був змушений залишити (не з власної волі) стіни духовної семінарії, так само стріляв у церкві в свою першу коханку, так само потрапив до в’язниці і був засуджений до страти. Проте реальне, документальне джерело лише підштовхнуло фантазію Стендаля, який на підставі цих сухих даних створив яскравий, живий, соціально й психологічно обумовлений характер, поданий до то ж, і в певній еволюції. Отже, замість дрібного честолюбця із судової хроніки в романі з’являється героїчна, трагічна й суперечлива особистість Жюльєна Сорєля.
Далі весь твір…

Недаремно існування літератури називають саме процесом (літературний процес), адже вона перебуває в постійному русі, в розвиткові. Тому, на кожному етапі розвитку людства літературні явища умовно можна поділити на усталені - з одного боку, звичні, та, з другого боку, - нові, або модерні. У такому разумінні кожна епоха мала свій модернізм: була новітня, модерна література античності, середньовіччя тощо. Але на межі ХІХ-ХХ століть термін «модернізм» набуває нового, глобального значення: ним позначаються нові художні течії (кубізм, дадаїзм, футуризм та ін.) і навіть цілі напрями (символізм та ін.), які ознаменували новий етап в поглядах на мистецтво взагалі. В чому ж принципова новизна цього етапу?

Далі весь твір…