Артур Ігнатіус Конан Дойл народився 22 травня 1859 року в столиці Шотландії м. Единбурзі на Пікарді-плейс у родині художника й архітектора. Його батько Чарльз Алтамонт Дойл женився у віці двадцяти двох років на Мері Фоли, молодій жінці сімнадцяти років у 1855 році. Мері Дойл мала пристрасть до книг і була головним оповідачем у родині і тому Артур дуже зворушливо згадував про неї. На жаль, батько Артура був хронічний алкоголік і тому родина іноді бідувала, хоча він і був, за словами свого сина, дуже талановитим художником. У дитинстві Артур багато читав, маючи зовсім різнобічні інтереси. Його улюбленим автором був Майн Рід, а улюбленою книгою — «Мисливці за скальпами».
Далі весь твір…

Ганс Крiстiан Андерсен написав дуже багато чудових казок. Серед них менi дуже подобається його казка «Соловей». Вона трохи сумна, але дуже красива. Насправдi у цiй казцi соловей не один — їх двоє: один живий i справжнiй, а другий — штучний. Погляди письменника на мистецтво вiдображуються через порiвняння цих двох солов’їв.
Далі весь твір…

Ернест Сетон-Томпсон вiдомий усьому свiтовi як чудовий письменник -натуралiст i художник. Його книги прищеплювали любов до природи багатьом мiльйонам людей в усьому свiтi. Вони допомагали i допомага ють формуванню того, що сьогоднi називають «екологiчним мисленням «, яке конче необхiдне усiм людям для вирiшення однiєї з найважливiших проблем сучасностi -охорони довкiлля.
Далі весь твір…

Брати Вільгельм (1786-1859) та Якоб Грімм (1785-1863) вирішили підтримати німецьку культуру, «дати молоді та народові здорову поживу, від якої ніхто не відмовиться» — вони записували народні німецькі казки з уст різних оповідачів — чиновників, селян, дворян, підготували й видали кілька збірок народних казок. Брати Грімм були німецькими вченими, філологами, які досліджували фольклор та вивчали мову рідного народу. Брати Грімм почали створювати «Словник німецької мови» і своєю працею підтримували національний дух та рідну німецьку культуру. Найвідоміші казки: «Білосніжна», «Бременські музиканти».
Далі весь твір…

Розмірковуючи над байкою французького письменника, я вирішив схожу ситуацію знайти в сучасному житті. Був собі будинок культури. Десятиліттями в ньому працювала бібліотека, гуртки художньої самодіяльності — танців, театральні, музичні; були якісь секції. Але ось будинок культури збіднів. Завод, якому належить приміщення, став банкротом і вирішив будинок культури продати. Новий господар виявився швидко. Процвітаюча фірма, купуючи будинок, обіцяла, що і в перебудованому приміщенні знайдеться місце і бібліотеці, і творчим колективам. Незабаром будинок було не впізнати. Він привертав увагу сучасними вікнами, незвичайною обробкою фасаду. Зовнішньому оформленню не поступався і інтер’єр кімнат. Власне, це були вже не кімнати, а торговельні зали сучасного супермаркету.
Далі весь твір…