Цей острівець завжди приваблював до себе городян. З усіх боків його оточували річкові води. Посередині мирно сусідили рослинні угруповання степової і состепової зон. Звісно, це був ідеальний куточок для відпочинку влітку. Восени взимку тут теж можна було зустріти тих, хто відпочивав. Та от лихо: відвідувачі трівця не дуже турбувалися про його екологію, залишаючи після себе гори смітя. Але одного разу все змінилося. І не тому, що відпочивальники стали свідомими, а технічний персонал гідропарку помножив свої зусилля. Тут почали відбутися дивовижні явища. Сміття почало зникати немовби саме по собі. Технічний рсонал залишився без роботи, зате вченим-еклогам роботи додалося. На острів відрядили експедицію й почали досліджувати дивовижні явища, пов’язані з мничим зникненням сміття.
(Далі весь твір…)

Дуже хочеться зазирнути в майбутнє… Якби була машина часу - вдалося б подивитися, як житимуть мої однолітки років через сто. Але, на жаль, машину ще не винайшли, та і навряд чи винайдуть. Але кожен з нас сподівається, що  майбутньому нас чекає багато хорошого і не відбудеться нічого з того, про що розповів Рей Бредбері. Рік 2061-й. «Міста - руїни, дороги від бомбардувань - немов пилка, угору-Иіип, поля вночі відсвічують, радіоактивні». І черга. Черга людей, які терпляче піічікують хвилину, щоб плюнути. Плюнути в картину! Вона - символ минулого, Кс знищило все і залишило нам тільки руїни, бруд, холод, голод. У черзі стоїть і Том, хлопчисько, який з ранку зайняв місце, щоб «помститися» картині. Для нього і для багатьох, це свято, а їх так мало в цьому житті. Том згадує, як на одному такому святі «рвали і палили книги на площі, і всі сміялися, наче п’яні», на іншому - «щасливчики, кинувши жереб, могли по одному разу довбонути машину кувалдою». Дехто в черзі ше сподівається, що колишні часи можна повернути: і’иииться людина, у «якої душа тягнеться до прекрасного», людина «з душею». Але більшість у це вже не вірить.
(Далі весь твір…)

Хто не бачив по телебаченню таку картинку: боксери перед відповідальним боєм демонструють перед публікою і один перед одним свій характер, витримку, вони пильно, невідривно дивляться в очі один одному - хто кого передивиться, той і має сильніший характер, витримку. Згадується це, коли читаєш епізод, у якому мудра Багіра нагадує своєму улюбленцю Мауглі, що він Людина. Вона дивиться пильно в очі Мауглі і перша відводить погляд. І це Багіра, яка наводить жах на все живе, що мешкає у Джунглях. Пояснюється це просто: Багіра народилася серед людей, у неволі, і сама колись відчула жах перед людиною. У цьому мудра пантера зізнається Мауглі. Це був один із найважливіших уроків, які Багіра дала Людському дитинчаті.
(Далі весь твір…)

Акела - Ватажок Зграї. Великий сірий Самотній Вовк був сильним, мудрим старим. Вже багато років він водив Зграю. Лише двічі за своєї молодості він потрапляв у вовчу пастку. Він багато знав про людей, а також дотримувавя Законів Джунглів.) Поведінка Акели на Зборах Зграї. (Ішлося про Людське дитинча. Вислухавші? Балу, який мав намір заступитися за хлопчика, Багіру, яка сказала, що вбивство голого дитинчати - це ганьба, старий мудрий Вовк Акела звернувся до Батька Вовка і сказав, щоб той виховав Мауглі гідним сином Вільного Племені.
(Далі весь твір…)

Які негативні і позитивні риси характерні для людського суспільства і мешканців Джунглів? У людському суспільстві панує любов і дружба, доброзичливе ставлення одно-го до одного, взаємовиручка, взаєморозуміння, вірність обіцяному слову, подолання всіляких негараздів, але також і злість, заздрість, бажання обдурити іншого, грубість, підлабузництво. Майже так само ми можемо схарактеризувати стосунки мешканців Джунглів. Огидно читати про шерханівського підлабузника Табакі, та і сам Шер-Хан викликає негативні почуття і тому що втручається в життя вовків, і тому що злий, жорстокий, заздрить усім, робить підлі вчинки. Якби йшлося про людей, то можна було б сказати, що в нього руки загребущі, а очі завидющі, та й чужими руками полюбляє жар вигортати. Викликає повагу своїми діями Багіра, Вовки, що врятували людське дитинча. Проміж звірів теж існують добрі і госунки, вони допомагають одне одному, поважають старших.
(Далі весь твір…)