Роман написано 1944 року, в основу покладено автобіографічні події: відбування заслання на Далекому Сході, Григорій Многогрішний має багато багрянівських рис характеру. Далекий Схід — це місце заслання всіх інакомислячих і переслідуваних. Це місце, куди виселяли розкуркулених селян. Сірки — нащадки запорізьких козаків, які намагалися створити там власну державу для переселенців з України. Сірки — справжні господарі, носії культури наших далеких предків. Родина Сірків вела своє господарство, дотримувалась українських звичаїв і традицій. Це горді і мужні люди. Вони виловлюють у тайзі тигрів, тому і називають їх тигроловами. Назва ця символічна, бо тигролови І. Багряного — це українці, які протистоять силі зла.
Далі весь твір…

Візуальна (зорова) поезія - це окремий вид мистецтва, який відрізняється від традиційної поезії, побудований на межі словесного, графічного, живописного варіантів зображення тексту. Класичні зразки української зорової поезії сягають іще часів Івана Велич-ковського. У XVII столітті одним із різновидів епіграматичної поезії були так звані курйозні і, зокрема, фігурні вірші. Естетичний смисл цих словесних «іграшок», як їх називав Іван Величковський, полягав у тому, щоб стимулювати інтелектуальну гру, яка б допомагала осягнути невідоме й незрозуміле та давала естетичну насолоду від «розгадування загадок».

Далі весь твір…

Наприкінці XVIII - початку XIX століття в європейських літературах, на зміну Просвітництву приходить новий мистецький напрям - романтизм. Раціоналізм, що був основою Просвітництва, заперечував інтуїтивне пізнання, рівність заперечувала існування індивідуальності. Натомість у романтичних творах утверджується ідея про те, що кожна людина - це неповторний самостійний світ. Романтичний герой - особистість, що принципово відрізняється від маси, постійно конфліктує з оточенням, шукає свій ідеал у сфері мрії. Але розбіжність між мрією та дійсністю, нездатність прийняти або змінити світ стає причиною душевних переживань і страждань героя, доля якого - самотність, мандри, подорожі, пошуки.

Далі весь твір…

Барокова поезія другої половини XVII століття стимулювалася засвоєнням теоретико-літературних знань і розвивалася у найтіснішому контакті з викладанням поезії в школі. На той час писання поезії не було таїнством. Для епохи бароко створення віршів є обов’язком. У школах викладалася теорія поезії - поетика. Велика увага приділялася концептуальній насиченості, парадоксальності вірша. Характерною ознакою барокової поезії, на думку дослідників, є надзвичайно гіпертрофований.розвиток словесно-декоративного орнаменту: в художньому творі на перше місце висувається форма, змістові надається другорядне значення. Мета мистецтва за часів «бароко» - вразити, зацікавити читача несподіваними стилістичними ефектами. Загалом, у поезії цієї доби виразно виявлена тенденція циклізувати поезії, об’єднувати їх у групи на підставі жанрово-тематичної спорідненості, певної художньої форми тощо.
Далі весь твір…

Я не знаю чому, але вірші Бориса Олійника, які він присвятив своїй мамі, вражають мене до глибини душі. Мабуть, тому що вони присвячені найближчій і найріднішій у світі людині, яка любить нас самовіддано до кінця життя, до кого ми йдемо як у найскрут-нішу хвилину, так і в радісну. Синівською любов’ю проникнута збірка поезій «Сива ластівка». Образ Матері - символічний, і разом з тим він реальний. Це те, що підтримує людину та робить її доброю:

Далі весь твір…