Актуальність теми. З початку 1930-х рр. і до кінця 1980-х рр. творча спадщина Володимира Винниченка була вилучена з нормального культурного обігу: твори його не друкувалися в УРСР і не вивчалися. Винниченкознавство як літературознавча ділянка існувало й розвивалося лише за кордоном - завдяки дослідженням Г. Костюка, М. Мольнара, С. Погорілого, Л. Онишкевич, В. Ревуцького(1) (хоча погляд на Винниченка-письменника крізь політичну призму нерідко давався взнаки і там)…
Далі весь твір…

Щоб визначити важливiсть внеску Б. Грiнченка в українську поезiю, варто спiввiднести його доробок з тими невiдкладними завданнями, якi постали перед поезiєю у перiод розквiту критичного реалiзму. Це - боротьба за подолання «псевдошевченкiвських шаблонiв», орiєнтацiя поетичного слова на пряме «втручання» у суспiльне життя, що спонукало до наростання у поезiї «енергiйної дикцiї», заснованiй на «живiй кровi i нервах» автора, на його вiдвертому, беззастережному служiннi визвольним прагненням трудящих.
Далі весь твір…

“Талант мужностi i талант спiвчуття, без яких не буває справжньо го письменника, вищою мiрою був притаманний цiй людинi”, - керувався пристрасним прагненням послужити рiдному народовi, обравши його героєм неперевершених новел. Саме життя пiдказувало йому теми й сюжети, а простi трудiвники, що жили поруч iз ним, ставали героями новел, повiстей i драматичних творiв. В основi всiх цих творчих доробок лежить зазвичай психологiчний конфлiкт. Але вони вiдзнача ються яскравою особливiстю: напруженi подiї змальовано оптимiстично, без розпачу й зневiри, залишаючи сподiвання на краще.
Далі весь твір…

Споконвiку в дзвони били на сполох, скликали людей гуртом боротися проти бiди чи запобiгати їй.

У рiзнi часи тривожно дзвонили дзвони. Рiзнi часи, рiзнi причини трагедiї, а горе спiвзвучне: i в Чорнобилi, як на вiйнi, гинули люди.

Дзвони Чорнобиля… Вiд них вiє гiркуватим запахом полину. Чи, може, димом? Сама атомна смерть не має нi кольору, нi запаху… А лiси мертвi, а села порожнi.
Далі весь твір…

Хто знав, хто вiв смертям i стратам лiк?

Де фiльм, який нам показав би голод?

Отой проклятий 33-й рiк?

Голодний 33-й рiк! Скiльки горя, слiз, смертей?! Страждала Україна, страждали старi й малi, сподiвались на краще, але не бачили його нi восени та взимку 32-го, нi навеснi та влiтку 33-го. Досить надовго прикрива ли цю трагiчну сторiнку людської пам’ятi. Та чи можна таке приховувати? Не недорiд з’їдав людей, а тоталiтарна сталiнська система. Настав час - i вiдверто заговорили. Чи не найвiдвертiше, не найвичерпнiше розповiв нам про голодомор невiдомий донедавна Василь Барка - наш український письменник з дiаспори. Переживши цю трагедiю, вiн мав повне моральне право бути суддею, але В. Барка вiдвiв собi iншу роль: “Свiдок для суду - розповiдати, що сталось у життi”. 25 рокiв вiн виношував у своєму серцi, як незагойну рану, болючi спогади про голодомор. Та час все ж настав - i 1961 року з’явився високохудожнiй правдивий твiр про голод “Жовтий князь”.
Далі весь твір…